Чи потрібна для України Ялта-2 чи краще встати і вийти ?!
Поділитись
Вже на 4 листопада в Абу-Дабі, за повідомленням польського прем’єра Туска заплановані тристоронні переговори між делегаціями України, США та росії. Країна агресорка, без жодних сумнівів, буде далі наполягати на захопленні усієї Донецької області і не тільки її. Окрім того позиція США та зокрема Трампа, який поспішає зняти з країни-агресорки санкції, зовсім не на користь України.
На думку історика Сергія Плохія, Україна для Трампа — розмінна монета. росія хоче нову Ялту, де Україна відійде до російської сфери впливу. Трамп зацікавлений у контролі над ядерними озброєннями, а путін — у поділі світу. Ситуація схожа на Ялтинську конференцію після капітуляції гітлерівської Німеччини у Другій світовій.
Але є різниця між 1945 роком і сьогодні. Сталін контролював Польщу. путін не контролює Україну.
Європа — економічний гігант, але політичний і військовий карлик. Завдяки Україні вона має час зібратися.
Якщо Європа не створить власні військові сили й не посилить політичну єдність, вона не виживе.
Сергій Плохій на радіо НВ нагадав, що ціна Ялтинської конференції 1945 року — згода Заходу на умови Сталіна й фактично легітимізація радянської окупації Східної Європи.
У Ялті остаточно вирішили, що Львів буде частиною України. Це була одна з поступок Заходу Сталіну, який наполягав на Львові.
Для Польщі Ялта стала символом зради. Британія погодилася на поступки Сталіну коштом свого союзника. Але простір для маневру був обмежений: радянська армія вже контролювала половину Європи.
Для Рузвельта головними пріоритетами були створення ООН і вступ СРСР у війну проти Японії. Східна Європа була розмінною монетою.
Сталін домігся окремого членства радянських України й Білорусі в ООН. Рузвельт спочатку був проти. Тоді це виглядало як перемога Сталіна, але, зрештою, спрацювало на користь України.
Сьогодні Україна теж не є пріоритетом Трампа. Його більше турбують війна з Іраном, ціни на паливо та економічні наслідки власної політики.
Трамп хоче говорити про контроль над ядерними озброєннями. Росія прагне Ялти-2 — поділу світу на сфери впливу, де Україна має відійти росіянам. Ризик торгу між США та росією щодо України цілком реальний.
Китай теж не зацікавлений у такому поділі світу. Сі Цзіньпін не прокидається і не засинає за ідею, як би посваритися з Європою.
Пекін прагне наздогнати США й Росію за кількістю ядерних боєголовок. Зараз у нього їх в 10 разів менше.
Не бачу, про що Трамп, путін і Сі могли б домовитися всі разом. А от окремі домовленості США з росією небезпечні для України.
росії майже нічого запропонувати американцям. Дизельна угода стратегічно нічого не змінює.
Трамп продовжує тенденцію, яку започаткував Обама й продовжив Байден: США намагаються зменшити витрати на роль світового поліцейського.
Трамп робить це значно різкіше. Він повертається до ідеї контролю над Західною півкулею: Гренландія, Канада, Венесуела, Куба. І готовий говорити про сфери впливу, проти яких виступав Рузвельт.
Трамп спробує дотиснути Україну. Якщо не вдасться, може переключитися на досяжніші цілі, наприклад, Кубу.
Україна повинна бути за столом переговорів у 99% випадків. Але якщо Трамп, путін і Сі вже домовилися, а Україну запрошують лише затвердити їхні умови, краще не легітимізувати капітуляцію.
З деяких переговорів треба встати й піти, вважає історик.
Сергій Плохій — професор Гарварду. До цього понад 10 років був заступником директора Центру імені Петра Яцика у Канаді.