Ексклюзив

Поширена думка про те, що після трансплантації серця людина може перейняти риси характеру, звички чи вподобання донора, не має медичного підтвердження. Водночас родини донорів нерідко знаходять у поведінці реципієнтів схожі риси з близькими, яких втратили. Про це розповіла кардіохірургиня Інституту серця МОЗ України Софія Чайковська в ексклюзивному інтерв’ю інформаційному агентству «Київщина 24/7».

За словами лікарки, після трансплантації серця родини донорів і реципієнтів нерідко знайомляться та підтримують спілкування. Саме тоді близькі померлих людей іноді помічають схожість у жестах чи звичках.

«Вони кажуть: «Подивіться, він почав так само тупати ногою» або «вживати слова, які часто говорив донор». Чи є цьому медичне пояснення — сказати важко. Можливо, це прояв людської психології: близьким дуже хочеться побачити у врятованій людині хоча б частинку того, кого вони втратили», — зазначила Софія Чайковська.

Водночас вона наголосила, що трансплантацію не варто сприймати як щось містичне.

«Я завжди прошу своїх пацієнтів не сприймати це як щось містичне. Насамперед це орган, який замінив хворе серце й дав можливість жити далі. Не варто боятися чи шукати приховані сенси, адже причини смерті донорів можуть бути дуже різними», — підкреслила кардіохірургиня.

Вона додала, що якщо і родина донора, і реципієнт мають щире бажання познайомитися та підтримувати спілкування, медики лише підтримують таке рішення.

Читайте також: Трансплантація як єдиний шанс: в Інституті серця рятують двох бійців, яким потрібна пересадка органу

Фото: Софія Чайковська

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.