У квітні 2022 року Росія погодилася відступити в Україні до ліній розмежування, встановлених у 2021 році, залишивши за собою лише частину Донбасу та весь Крим.

Як зазначається, станом на 15 квітня 2022 року залишалися неузгодженими лише ті пункти, які потрібно обговорити особисто президентові України та російському диктатору.

Відповідно до поданих сторінок документа, Україна прийняла на себе низку зобов’язань, які були погоджені РФ. У той час, як сама Росія не зробила жодних значних зобов’язань, за винятком обіцянки утримуватись від військової агресії.

Зокрема, від України вимагали:

дотримуватися «постійного нейтралітету» (тобто відмовитися від членства у військових союзах, включаючи НАТО);

відмовитися від виробництва та отримання ядерної зброї;

утримуватися від проведення військових навчань з іноземною участю та від участі у будь-яких військових конфліктах;

не пускати іноземні війська в країну та не пропускати зброю;

не надавати своєї транспортної інфраструктури іншим країнам.

У свою чергу, Кремль обіцяв тільки більше не нападати на Україну. Щоправда, цю обіцянку мали контролювати країни-гаранти, які у разі будь-якої збройної агресії мали б підтримати Україну протягом трьох днів. Цю інформацію опублікувало німецьке видання WELT, посилаючись на текст мирного договору, досягнутого під час переговорів між Україною та РФ.

Очевидно, що на таке не влаштовувало Україну і Росії ніхто не повірив. Україна одразу взяла курс на звільнення власних територій військовим шляхом. До речі, ці прагнення станом на сьогодні оцінив Інститут вивчення війни. Там наголосили, що здатність України повернути всю свою територію в довгостроковій перспективі залежить від численних майбутніх рішень на Заході, у Кремлі та Києві, і будь-які дискусії, які розглядають перспективи української перемоги чи поразки як заздалегідь визначені результати, ігнорують те, як усі залучені сторони могли динамічно змінювати хід війни в Україні.