Життя одним днем і тривога за батьківщину, з одного боку, а з другого — пошук варіантів, як після березня 2028 року отримати постійний статус у ЄС. Саме так Суспільному описали досвід свого життя з тимчасовим захистом жінки, які виїхали з України на початку війни до країн Євросоюзу.

Влітку Євросоюз та Швейцарія продовжили тимчасовий захист для українців, які вже там мешкають, до 4 березня 2028 року. А для новоприбулих правила змінилися: тепер заявники мають довести, що звільнені від військових обов’язків в Україні та виїхали з неї законно.

Тим часом для багатьох українців, які вже кілька років мешкають в ЄС, тимчасовий захист означає щодалі глибшу інтеграцію в життя країн, які їх прихистили.

Нині в ЄС, за даними Євростату, живуть понад 4,4 мільйона українців, які раніше отримали тимчасовий захист. З кожним місяцем війни кількість тих, хто повернеться до України, зменшується, переконана Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України. Водночас, на її думку, найімовірніше повернуться жінки з вищою освітою віком понад 25 років. Адже вдома вони мають значно вищі шанси для професійного розвитку.
Суспільне поспілкувалося з українками, які отримали тимчасовий захист у Польщі, Німеччині та Ірландії в перші роки повномасштабного вторгнення Росії. А також спробувало з’ясувати думку чоловіків, які виїхали до ЄС й мають такий статус.

Польща: українці потрібні, але ставлення погіршується

Інна Безрода мешкає в Польщі з 2022 року: вона з двома дітьми переїхала туди з Києва після початку повномасштабної війни. Інна має онкологічне захворювання, тому за рік до неї приєднався чоловік, законно виїхавши з України. Через хворобу Інна не працює, родину забезпечує чоловік.

Сім’я орендує житло у Варшаві. Соціальних виплат, крім допомоги на дітей, на яку в Польщі мають право працюючі батьки, родина не отримує. Завдяки роботі чоловіка Інна має право на медичне страхування й безкоштовне лікування від раку.

Якби вона жила в Польщі сама, то з березня 2026-го втратила б право на доступ до медицини — через нові зміни до законодавства. Вони позбавили безкоштовного доступу до медичної підтримки тих, хто не працює. Найбільше від цього страждають вразливі категорії населення — пенсіонери та люди з інвалідністю.

Українка Інна Безрода виїхала у Польщу у 2022-му з початком повномасштабного російського вторгнення

Механізм тимчасового захисту в ЄС запровадили саме для українських біженців 4 березня 2022 року у відповідь на російську агресію. Він передбачає право легально проживати і працювати в ЄС. Українці отримують його без тривалих бюрократичних процедур. Частиною цього механізму, крім, власне, легалізації статусу, був доступ до державної медицини та допомога в оренді житла.

Утім, рік за роком окремі країни переглядають ті чи інші умови тимчасового захисту для українців у рамках, які визначив Євросоюз. Це стосується й умов доступу до системи охорони здоров’я, і забезпечення житлом. До того ж дія такого захисту завершиться тоді, коли ЄС визнає, що повертатися в Україну стало безпечно.

Водночас іноді українцям допомагають благодійні організації чи конкретні люди й поза цим формальним механізмом.

«Я три роки прожила у Варшаві в квартирі з дітьми безкоштовно, нам її дав поляк, незнайома людина, — розповідає Інна. — Нещодавно я їздила на реабілітаційну програму для онкохворих, де була єдиною українкою. Хвилювалася, як до мене будуть ставитися. Але все пройшло чудово, я здружилася з польками. Ми розмовляли на політичні теми, я зізналася їм, що боялася їхати — й відчула багато підтримки. Вони сказали: якщо почуєш, що ми, поляки, погано ставимося до українців — згадуй наші обличчя».

Утім, Інна визнає, що ставлення в польському суспільстві до українців загалом, порівняно з 2022 роком, погіршилося.

Попри те, що її рівень знання польської мови невисокий, Інна уникає розмов українською у громадському транспорті, щоб не викликати негатив. «Ми сміялись у родині: якщо Польща ще щось придумає [щодо українців] — сядемо в машину, заберемо свої клунки і поїдемо далі на Захід».

У Польщі мешкають понад 970 тисяч українців за програмою тимчасового захисту, це другий, після Німеччини, показник у ЄС. Більшість із них (68%, за даними Агенції біженців ООН) працює, адже країна практично не надає соціальної підтримки. Багато українців працюють на роботах, нижчих за їхню кваліфікацію, значна кількість досі працюють віддалено на українських роботодавців чи ведуть власний бізнес.

Внесок українців до бюджету Польщі перевищує видатки на їхнє утримання: у 2024 році ВВП країни завдяки біженцям зріс на 2,7%. Тож Варшава економічно зацікавлена залишити в себе українців — попри антиукраїнську риторику політиків.

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

За словами Інни, скільки ще триватиме програма тимчасового захисту ЄС, її родину не особливо хвилює. Адже Польща вже запустила для українців можливість перейти на інший, більш постійний статус під назвою ЦУКР (CUKR). Цей новий статус не залежить від наявності роботи чи певного рівня доходу, що для Інни особливо важливо.

Податися на ЦУКР можуть українці, які мали статус тимчасового захисту в Польщі станом на 4 червня 2025 року і в кого він буде чинним на момент подачі заяви. Статус ЦУКР буде тимчасовим (три роки. — Ред.), однак проведений у цьому статусі час буде зараховано до терміну, необхідного для отримання статусу довгострокового резидента ЄС.

Інна з родиною планують подавати на новий статус восени, коли стане зрозуміло, як нова система працює на практиці. «Ми підпадаємо під умови, тому плануємо подаватись на цей статус, — розповідає жінка. — Далі буде видно: ми живемо одним днем і не загадуємо сильно наперед».

Повертатися в Україну родина не планує: попри тугу за домом, Інна боїться, що не зможе отримувати там потрібного їй лікування. Погіршення ставлення до українців у Польщі вона особисто поки не відчула.

Німеччина: непевне майбутнє для безробітних і чоловіків

Далі на Заході, в Німеччині, становище українців суттєво різниться. Станом на травень 2026, статус тимчасового захисту там — так званий 24-й параграф — мали 1,3 мільйона українських біженців.

Останнім часом серед них побільшало чоловіків. За даними Федерального відомства у справах міграції та біженців, 60 відсотків українців, які з березня 2025 року в’їхали до Німеччини, — чоловіки призовного віку.

Загалом у ЄС кожен четвертий українець із тимчасовим захистом — чоловік віком від 18 до 64 років.

Українець Максим (ім’я змінене на його прохання) мешкає під тимчасовим захистом ЄС у Берліні. На момент, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, він перебував за кордоном, тож в Україну вирішив не повертатися. У Німеччині Максим продовжує розвивати власний туристичний бізнес, який пов’язаний з Україною та орієнтований на українських клієнтів.

«Чотири роки я живу як людина, яка чекає, поки закінчиться війна — щоб можна було нормально жити, бо від цього залежить мій бізнес, — розповідає він. — Доля моїх 17-18 працівників і нашої компанії дуже сильно залежить від України. І ми не міняли цю стратегію, бо віримо, що війна закінчиться й ми повернемось до якогось зрозумілого життя».

Максим критично налаштований щодо обмежень для українських чоловіків — і тих, які запровадила Україна, і які схвалив Євросоюз у липні 2026 року. «Вважалося, якщо не закривати виїзд, то всі виїдуть з України. Але я, наприклад, скоріше приїхав би, ніж виїхав, — каже він. — Моя головна проблема, що не можу пересуватися вільно. Не можу приїхати в Україну і їздити у своїх справах».

Однак Максим сумнівається, що рішення Євросоюзу не приймати новоприбулих чоловіків з України зупинить тих, хто хоче виїхати. «Це скоріше буде означати, що ті, хто тікатимуть з України, отримуватимуть захист за межами ЄС — в Албанії чи Туреччині», — впевнений він.

Суспільне намагалось отримати коментарі й від інших українських чоловіків, які виїхали до ЄС під час війни. Ми запитали щонайменше 13 чоловіків, зверталися по коментарі у групах біженців у соціальних мережах — усі вони відмовилися спілкуватися.

Частка українців із тимчасовим захистом у Німеччині, які працюють, порівняно невисока — 39%. Це один з найнижчих показників в ЄС. Пояснення цього — не лише доступ до соціальних виплат, які в Німеччині щедрі. Це й специфіка місцевого ринку праці, який доволі закритий, і підхід країни до інтеграції іноземців, які спочатку мають вивчити мову та підтвердити свої кваліфікації чи здобути нові.

Киянка Оксана Медяна в Україні працювала менеджеркою у фітнес-клубі. Вона з 2022 року мешкає в Гамбурзі з двома дітьми та матір’ю, однак досі не змогла знайти там роботу. «Всі ці роки я вчила мову, проходила інтеграційні курси. Закінчила рівень B2 з німецької мови, намагаюся підтвердити дипломи. Я намагаюся знайти роботу асистента, готова до будь-якої робити в офісі — але складно дається», — розповідає вона. Оксана живе в орендованій маленькій квартирі, за яку допомагає сплачувати держава, і отримує соціальну допомогу.

Після завершення програми тимчасового захисту в таких українців, як Оксана, буде небагато варіантів залишитися за кордоном легально. Німеччина надає можливість перейти на інші типи дозволів на проживання тим українцям, які мають безстроковий робочий контракт, навчаються в університетах або одружені з місцевим громадянином. «Поки немає роботи, у мене немає варіантів. Ти не можеш перейти на інший статус, якщо немає самозабезпечення», — каже Медяна.

Чоловік Оксани Медяної воює в лавах ЗСУ з 2022 року і часом приїжджає до Німеччини навідувати родину. Оксана хоче повернутися в Україну, однак визнає, що для її дітей 9 та 13 років Німеччина стала другим домом. Каже, що з часом зв’язки з батьківщиною слабнуть: її батько помер, багато родичів також виїхали за кордон.

«Я все ще в підвішеному стані. Сподіваюся, що завтра закінчиться війна, подзвонить чоловік і скаже вертатися, — каже Оксана. — Діти вертатися вже не дуже хочуть. Ми були в Україні кілька разів, але там немає великої родини вже».

Киянка Оксана Медяна з 2022 року мешкає в Гамбурзі з двома дітьми та матір’ю, однак досі не змогла знайти там роботу’
Киянка Оксана Медяна мешкає у Гамбурзі з двома дітьми та мамою із 2022 року, однак досі не змогла знайти там роботу. Фото з особистого архіву, надане Суспільному

Ірландія: дозвіл залишитися залежить від роботи й житла

Наталія Міняйло приїхала з однорічною донькою до Ірландії навесні 2022 року. Спочатку сподівалася, що за кілька місяців повернеться додому, однак коли в її будинок у Вишгороді під Києвом прилетіла російська ракета й загинув сусід, вирішила залишитися в Дубліні надовше. Коли донька пішла в садочок, Наталія почала вчитися в коледжі на туристичного гіда, адже мала історичну освіту в Україні.

«Про те, що тимчасовий захист не вічний, я знала з самого початку. Тому, коли закінчила коледж, почала шукати роботу. Хоч мені казали: сиди на виплатах, потім в Україну приїдеш. З жовтня 2024 року я працюю», — розповідає Наталія. Зараз вона працює неповний робочий день у музеї, а також проводить власні приватні екскурсії Дубліном.

Тимчасовий захист в Ірландії отримали 120 тисяч українців — це восьмий показник у ЄС, однак реально там досі мешкають близько 84 тисяч. Решта повернулися на батьківщину чи переїхали до інших країн.

У травні цього року країна запровадила можливість для українців перейти на інший вид дозволу на проживання, який у перспективі веде до отримання статусу постійного резидента. Щоб його отримати, потрібно жити в Ірландії під статусом тимчасового захисту протягом року та відповідати суворим критеріям щодо роботи й житла: працювати або бути самозайнятим протягом останніх пів року, заробляти не менше 29,432 євро на рік, а також мешкати в комерційному житлі й не отримувати від держави жодної житлової допомоги. Податись на новий статус можна буде з вересня 2026 року.

Утім, житлова криза в Ірландії робить перехід на новий статус складним завданням для українців. Станом на кінець 2025 року 68,400 українських біженців в Ірландії (82%) мешкали в державному житлі або такому, за яке сплачує держава.

У країні великий дефіцит комерційного житла: щоб орендувати його, потрібно мати роботу й дохід, який у кілька разів перевищує вартість оренди, а також виграти конкуренцію в десятків інших претендентів. Для більшості українців це практично нереально. Дублін — одна з найдорожчих європейських столиць, де оренда двокімнатної квартири коштує в середньому 2,241 євро на місяць.

Українка Наталія Міняйло приїхала з однорічною донькою до Ірландії навесні 2022 року. Вона працює неповний робочий день у музеї, а також проводить власні приватні екскурсії Дубліном

Українка Наталія Міняйло приїхала з однорічною донькою до Ірландії навесні 2022 року. Вона працює неповний робочий день у музеї, а також проводить власні приватні екскурсії Дубліном. Фото з особистого архіву, надане Суспільному
Наталя, як і багато українських біженців, досі мешкає в домі ірландської родини: багато ірландців відкривали двері своїх домівок для українців у 2022 році. Утім, уряд оголосив про згортання виплат для тих, хто приймає українських біженців. Та й охочих приймати українців у себе вдома за ці роки стало значно менше.

Наталя, яка планує перейти на новий статус, поки що не відповідає його вимогам у частині житла. Тож для неї ймовірне продовження ЄС тимчасового захисту може дати додатковий час на його пошуки. «Якщо продовжать тимчасовий захист, то в людей збільшиться час для переходу на іншу візу, — каже вона. — Мені це дасть час підготувати всі документи й відповідати вимогам».

Щодо повернення в Україну жінка має двоякі відчуття. «Моє життя зараз пов’язане з Ірландією. Тут моя робота, друзі, донька росте й ходить до школи. Але Україна залишається моїм домом, тому я не хочу говорити “ніколи”. Поки що живу сьогоденням і дивлюся, як складатимуться обставини».

Джерело