В Україні право на оплачувану щорічну відпустку гарантоване статтею 45 Конституції України та регулюється Кодексом законів про працю (КЗпП) і Законом України «Про відпустки». Чинне законодавство дозволяє працівникам за власним бажанням замінити частину щорічного відпочинку грошовими виплатами, проте для цього встановлено суворі юридичні обмеження. Роз’яснення щодо цього механізму оприлюднили експерти Центру правової допомоги Федерації професійних спілок України (ФПУ).

Право на відпустку (і відповідно — на її компенсацію) мають усі громадяни, які працюють за трудовим договором на підприємствах, в установах чи організаціях будь-якої форми власності, або ж у фізичних осіб — підприємців (ФОП).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про відпустки», головною умовою для отримання грошової компенсації без звільнення є обов’язкове фактичне використання працівником щонайменше 24 календарних днів щорічної відпустки за поточний робочий рік.

• Тільки після того, як працівник відгуляв мінімальні 24 календарні дні щорічної основної та додаткових відпусток, за решту невикористаних днів за той самий робочий рік йому може бути виплачена грошова компенсація.
• Якщо працівник має право на загальну щорічну відпустку тривалістю 28 днів (наприклад, 24 дні основної та 4 дні додаткової за ненормований робочий день), то використавши 24 дні для реального відпочинку, він має право написати заяву та отримати гроші за залишок — 4 дні.
• Згідно з частиною п’ятою статті 24 цього ж Закону, особам віком до 18 років заміна будь-яких видів відпусток грошовою компенсацією категорично не допускається — вони повинні використати свій відпочинок повністю.

Окрему увагу законодавство приділяє випадкам, коли працівник звільняється. Якщо працівник вирішує піти з роботи до закінчення робочого року, але вже встиг використати відпустку повної тривалості «авансом», роботодавець має законне право провести утримання із його фінальної заробітної плати (стаття 22 Закону «Про відпустки»).

У випадках, коли працівник звільняється, а суми його залишку зарплати не вистачає для покриття відгуляних авансом днів, роботодавець має право звернутися до суду для відшкодування завданих збитків. Отримання будь-яких додаткових компенсацій за відпустку в такій ситуації є неможливим, оскільки працівник уже використав своє право на відпочинок понад норму.

Водночас законодавство містить перелік виняткових підстав звільнення (наприклад, ліквідація підприємства, призов на військову службу, вихід на пенсію), коли відрахування за відгуляні авансом дні відпустки з працівника не проводяться взагалі. Нагадаємо також, що окрім стандартного відпочинку, деякі категорії працівників (зокрема особи з дітьми) мають право на додаткову соціальну відпустку, яка розраховується та надається понад ліміти щорічної основної.

Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що поєднувати керівництво столичним підприємством із виїздами на бойові позиції — реальність, у якій уже понад чотири роки живе киянин Андрій. До повномасштабної війни чоловік повністю займався родинною справою, а сьогодні керує бізнес-процесами у коротких перервах між артилерійськими дуелями.

Читайте також: В Ірпені з’явиться безбар’єрний маршрут: деталі масштабного проєкту

Фото: ілюстративне

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.