Прекрасно пам’ятаю, як генерал Ковальчук сидів в Одесі, за чотири години їзди від найближчого пункту управління Херсонським контрнаступом, віддавав розпорядження пафосно й безрезультатно. Ми не просувались, в управлінні був безлад. Військові жалілись. Я зверталася до Президента, і його врешті відсторонили, уповноважили Тарнавського, а польовими командувачами в нього стали Драпатий і Гнатов.

Залужний захищав Ковальчука дуже активно, адже це його «побратим». Особливо якщо згадати здібності обох до застілля.

Херсонський контрнаступ координував генерал Мойсюк, заступник Залужного. Незважаючи на те, що генерали працювали разом, а Мойсюк не грав у жодні інтриги й політику, ревнивий Залужний врешті просто виключив зі списків учасників Херсонського контрнаступу його основного координатора, якому свого часу сам же й дав це доручення.

І коли наші зайшли в Херсон, діточок приїхав з Одеси цілувати вже знову генерал Ковальчук. З купою охорони.

Кумівство і брехня оточують як Сирського, так і Залужного. Сподіваюся, Драпатий ніколи до такого не вдасться.