Про переформатування кордонів колишнього есересер мріяли ще у 90-их.

Як нагадав Микола Бандрівський, тоді поляки пропонували Радянському Союзу,  у 1990-их роках, вивести Львів з Галичиною, за межі України…

А, якщо коротко, то йдеться про… відірвання Львова і всієї Галичини від України і входження їх до… новоствореної “Східно-Польської Радянської Соціалістичної Республіки”. Тобто, з одного боку Радянський Союз ніби-то позбувався частини Західної України, а з іншого боку – не передавав ці землі Польщі.

На фото – карта, на якій значна частина Західної України показана блакитним кольором поза межами УРСР – це не “марення стятої голови”, а цілком робочий проект, який був представлений на розгляд президенту СРСР Михайлу Горбачову і обговорювався із президентом ПНР генералом Ярузельським. На цій карті блакитним кольором власне й позначені теоретичні межі планованої “Східно-Польської Радянської Соціалістичної Республіки”.

Розробником цього проекту був поляк литовського походження Ян Цеханович – народний депутат СРСР, член Верховної Ради СРСР у 1989-1991 роках.

Саме за його ініціативою у 1990 році створена ним Польська партія прав людини виступила із ініціативою утворення польської республіки у складі СРСР (поза територією існуючої, у той час, Польщі) і до якої, теоретично, мали б відійти українські, литовські і білоруські землі, які до 1939 року були окуповані Польщею (у тому числі “Східна Малопольска” або частина так званих горезвісних “східних кресів”).

Для об’єктивності слід додати, що тогочасна (мається на увазі початок 1990-их років) молода посткомуністична Польща а, ще раніше – діячі “Солідарності” категорично засудили такі тенденції польського сепаратизму, які були спрямовані проти українського та, сусідніх із ним, народів.

Не підтримана ні кремлівським керівництвом, ні міжнародною спільнотою, ідея створення Східно-Польської РСР у складі Радянського Союзу, тоді швидко і, судячи з усього, назавжди канула в лету.

Тому зараз, через більш як три десятиліття після появи того химерного, у всіх відношеннях, проекту “великого етнічного поділу”, нам сьогодні залишається дивитися на ту карту лише із хвилевим зацікавленням, після чого назавжди викинути зі своєї голови цей псевдоістричний казус…

Такими були химерні думки в головах деяких тодішніх політиків про квазі утворення …

Читайте також: чомку