8 червня у великій читальній залі історик Іван СВАРНИК розповідав про складну долю найновішої в середмісті Львова Церкви Преображення Господнього, що на вулиці Краківській у Львові. Коротку історію Церкви озвучили на сторінці Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. 

На місці цієї святині на поч. ХVІІІ ст. (1703-1731) існував споруджений невідомим архітектором костел Св. Трійці й монастир ордену тринітаріїв – ченців, які займалися визволенням бранців з мусульманської неволі.

1748, після пожежі, його перебудував Бернард Меретин, а 1756-57 прикрасив фресками С. Строїнський, а скульптурами – С. Фесінґер. Після касати будівлю передали під Львівський університет, в костелі з 1783 р. була бібліотека. 1848, під час революції, будівля згоріла, а її руїни цісар подарував українцям.

Головна Руська Рада вирішила збудувати тут Народний дім і церкву, кошти на це збирали протягом кількох років. Народний дім довірили споруджувати архітекторові Сильвестрові Гавришкевичу (1833-1911), який працював у будівельному департаменті Галицького намісництва, будував цивільні (Галицьке намісництво), освітні (Греко-кат. семінарія, гімназія № 4), сакральні будівлі (церква в Куликові), реставрував митрополичий палац при соборі св. Юра.

Проект Народного дому Гавришкевич зробив разом із В. Шмідтом, а будівництво тривало 1851-1864 рр. Натомість перший проект церкви виконав 1850 А. Фрех, але він не був реалізований. Новий проект 1874 підготував С. Гавришкевич. Він вирішив використати збережені фундаменти й цоколь костела, але надав йому хрестово-купольного характеру: на перехресті нав спорудив високий барабан з великим куполом. Так само бічні вежі фасаду завершив банями. Будівництво тривало до 1898 р.

Інтер’єр нової церкви протягом 1898-1900 рр. прикрасили скульптури Л. Марконі (апостоли в барабані) й Ф. Маєрського. Велику вівтарну картину «Преображення» створив талановитий художник Теофіль Копистинський (1844-1916), автор численних картин побутового, історичного й релігійного жанрів, портретів Л. Трещаківського, А. Петрушевича, В. Дідушицького. Також був відомим реставратором (зокрема, фресок Вавельської катедри, вівтарної картини і фресок стелі Бернардинського костела у Львові).

Ікони й картини створили також А. Пилиховський і К. Устиянович («Мойсей», «Христос перед Пилатом»), іконостас – Т. Попель і О. Скруток.

Перше богослужіння в новій церкві відбулося 1902 р., а освячення – 29 квітня 1906 р.

Церква стала важливим осередком українського духовного життя Львова, сюди, зокрема, ходили учні й викладачі Академічної гімназії на чолі з проф. Я. Вербицьким, І. Бабієм та ін.

1948 року біля церкви відбулося викрадення (і вбивство?) о. Гавриїла Костельника, який був тут парохом. На думку істориків, вбивство здійснили співробітники НКВД, аби використати це як привід для репресій проти галицької інтеліґенції.

Нарис про історію церкви Преображення видав архітектор Р. Могитич. Дослідження про Т. Копистинського – Л. Купчинська, Про оздоблення церков нашого регіону – в колективній монографії Інституту народознавства 2012 р. «Українське церковне мистецтво. 1880-1920».