Понад 5 квадратних кілометрів зачищеної території, близько 190 знищених окупантів за місяць, двоє полонених та суттєве зменшення ворожої інфільтрації.

Такими стали результати операції «Аудит», яку провели морські піхотинці 40-ї окремої бригади на Покровському напрямку, у смузі оборони 9-го армійського корпусу.

Особливість цієї операції — у тому, що до виконання бойових завдань залучили підрозділ, сформований переважно зі щойно мобілізованих військовослужбовців, але які добровільно погодилися на участь в такій важкій операції. Для більшості бійців це був перший бойовий вихід після базової загальновійськової підготовки. Попри відсутність бойового досвіду, вони змогли виконати поставлені завдання, знищити противника та взяти полонених.

Важливу роль в успіху операції відіграли безпілотні системи: дрони забезпечували розвідку, вогневе ураження та доставку боєприпасів, води й продовольства на відстань до 25 кілометрів. А наземні роботизовані комплекси допомагали підтримувати логістику на передовій.

Чому операцію назвали «Аудит», як новобранці впоралися з першим бойовим завданням, навіщо росіяни відправляють на штурми 63-річних чоловіків на електросамокатах і чому навіть за тотального домінування дронів вирішальним залишається піхотинець — в ексклюзивному інтерв’ю АрміяInform розповів заступник командира 40-ї окремої бригади морської піхоти з позивним «Карий».

— Друже «Карий», почнімо з назви. Чому операція отримала назву «Аудит»? Що саме ви збиралися «перевірити» на цій ділянці фронту?

— Найперше — ми перевіряли себе, власні сили та спроможності (усміхається). А першопочатково наштовхнула на саме таку назву операції однойменна назва нашої позиції — «Аудит» (позиція перенесена та перейменована, тому розкриття її назви не становить небезпеки для військових. — Прим автора). І саме біля цієї позиції треба було почистити територію, заборонити інфільтрацію противника, поміняти особовий склад на цій позиції — тому й вирішили, що це співзвучно. Відтак, обрали саме таку назву для цієї операції.

— Що передувало операції? Якою була ситуація на цій території до початку ваших дій?

— Ми не могли тими силами та засобами, які в нас були на той момент, зупиняти повністю ворога, який проходив у міжпозиційному просторі нашої оборони. Тому ухвалили рішення заблокувати того противника, якого вже запустили, і почали потихеньку чистити все, щоб заборонити дії в тій смузі ворожих ДРГ.

Операція «Аудит»: морпіхи зачистили 5 км², захопили полонених та зупинили просування росіян

Мета — знищити інфільтрованого противника, оскільки він передавав дані про наш рух та прольоти наших БПЛА, і через це ми зазнали деяких втрат у техніці. В особовому складі, слава Богу, ні, — але все до цього йшло.

Під саме такі дії (як операція «Аудит». — Ред.) ми і створили з нуля підрозділ, набираючи туди свіжомобілізованих людей із ТЦК. Завдання цього підрозділу — знищення інфільтрації та заборона дій противника. Вийшло непогано. Це був перший вихід цього особового складу, вони були щойно після БЗВП, тільки випустилися. Був лише один сержант із бойовим досвідом збивання шахедів — фактично зенітник, який вирішив себе спробувати як піхотинець, бо, з його слів«, «засидівся в тилу». Я прийняв його ініціативу, він став старшим групи.

Операція вийшла вдалою. Знищили велику кількість противника — загалом в системі операції знищено 190 осіб за місяць, це комплексно. Двох взяли в полон, які надали чимало цінної інформації. За рахунок цього зараз інфільтрація зменшилась або взагалі відсутня.

— Яка загалом зараз основна тактика дій противника на Покровському напрямку? Можна сказати, що це інфільтрація? Чи є механізовані штурми?

— Це краще назвати просочуванням. Оскільки інфільтрація передбачає контакт із противником (в даному випадку — із Силами оборони). Натомість під час просочування прямим завданням є не вступати в контакт, а працювати тихо, максимально на дальній відстані заходити, не видаючи себе — просто працювати як спостерігач.

Механізованих штурмів я вже давно не бачив… Щодо тактики загалом: я б не сказав, що це активні дії — радше вимушені. Особовий склад ворога, який може йти пішки — йде пішки 20 км. От ми взяли полоненого: йому 63 роки. Каже, що якби його відпустили в лікарню, то списався би по своїх болячках. Йому пообіцяли, що якщо зайде на нашу територію і вийде — то тоді й відпустять. І відправили його в цей «бойовий вихід» на електросамокаті. Зрозуміло, що самокат був знищений, але дядько вижив і потрапив у полон.

Трапляються також і ворожі штурми на мотоциклах, але все одно противник підривається або знищується дорогою.

На електросамокатах за 10 тис. рублів теж намагаються дорогою їхати, — але нічого в них не виходить, підрив за підривом. Я би не сказав, що це активність ворога. Радше — намагання зробити хоч щось, щоб показати своїм начальникам, що вони типу «працюють».

— Яку роль в «Аудиті» відігравали аеророзвідка та ударні дрони?

— Техніка — це 90% роботи. Саме за дронами — розвідка, визначення маршрутів руху, підвоз БК. Фактично, під час цієї операції люди заходили «порожні» — лише з автоматами і чотирма магазинами патронів. Бо йти треба було далеко, й вони мали бути мобільними (якщо, за потреби, треба було втекти від ворожого FPV чи мавіка).

Загалом під час цієї операції було здійснено близько 30 вильотів по 10 кг логістики (це лише бомбером). Двічі заїхав НРК — завіз по 300 кг (їжа, вода, БК).

Не забуваємо і про розвідувальну компоненту: тільки локаційно у нас було близько 10 точок зльоту, які працювали під цю операцію.

Бомбери відпрацьовували територію перед тим, як піхота заходила, щоб максимально демотивувати противника. Бо коли прилітає 10 кг на голову і вибухає — то бажання воювати зникає (усміхається).

— До речі, про логістику. На яку дистанцію під час цієї операції ви все доставляли?

— У середньому — 20 км точно. Маю на увазі здійснення логістики до передових позицій піхоти. В деяких випадках, напевно, і 25 км. Піхота в нас забезпечена, завжди має що їсти й пити.

Близько половини великих екіпажів-бомберів працюють на логістику. І плюс НРК, які постійно здійснюють логістику та евакуації. До речі, у нас близько місяця тому НРК приїхали просто на передній край, забрали хлопчину з пораненим обличчям після контакту з противником. Все добре, протримався, вивезли… Операція тривала майже дві доби, і ще два тижні планували.

— Що виявилося найважчим і який епізод операції «Аудит» ви особисто вважаєте переломним?

— Розповім про те, що мене «зачепило» під час «Аудиту» (задумується). Десь на другому тижні операції люди втомилися і чесно зізнавалися: «Важко, не вивозимо». Тому треба було знайти слова для мотивації: вийти до них на зв’язок по радіостанції. Тоді вони почули мене як командира. Я пояснив їм, що стою за них горою. Попросив у них роботу — а все решту я за них вирішу… Люди почули та зрозуміли. Ми їм дали день на відпочинок, докинули їм все, що вони просили. Ці люди перший раз ішли на бойове завдання — це нормально… Але після відпочинку — непогано спрацювали. Спочатку вони, до речі, просто ліквідовували противника. А потім і полонених почали брати, «зарядилися» пацани, «роботнули» непогано (усміхається).

Тому це важливо: військовослужбовець хоче чути командира, якому він довіряє. А командир має відповідати за свої слова — тоді й буде довіра, на мою думку.

— Чи вдалося досягти всіх поставлених цілей? Що можна сказати про результат без розкриття чутливих подробиць?

— Ну… Ми йшли на операцію і розраховували там знайти одного російського військового, а знайшли… трішки більше (усміхається).

Цілі операції досягнені на 100%. Але: далі буде (хитро усміхається). Тобто, далі вже було, просто про це ще ніхто не говорив. Зараз, на жаль, не можу ніде це озвучити — спочатку треба стабілізувати ситуацію. І вирішити все так, щоб, найперше, не нашкодити нам. Але поділюся таким: вчора (25 жовтня. — Ред.) в мене група вийшла із трофеями та здобула чимало інформації та результатів — далі і глибше. Хлопці подарували мені трофейний АК-12, подякували за турботу… Тому далі буде (усміхається).

— Крайнє запитання: як ваші підрозділи готуються до зими на фронті? З якими викликами, на вашу думку, можете зіткнутися зимою і як готуєтеся до цього? Як зміниться логістика, на вашу думку?

— Виклики та проблеми почалися вже. Логістика і досі закривалася повітряним шляхом — зараз просто зросте інтенсивність таких вильотів. Загалом і противник заважає своїм мінуванням…

Але питання логістики плануємо закривати повітряним шляхом. Плюс є розробки щодо НРК, які будуть «всюдиходами». Це зараз у процесі розробки. Є ще декілька ідей з повітряного постачання .

Загалом — зариваємося. Найголовніше — це в безпеці закопаний піхотинець. Їжу ми йому доставимо: пішки чи повітрям. На жаль, ми не скасовуємо того факту, що доки нога піхотинця не стоїть на конкретному клаптику землі — доти цей клаптик землі не буде вважатися українським. На жаль. Я був би радий замінити це все роботизованими комплексами, щоб не ризикувати особовим складом…