На Олександрівському напрямку окупанти безперервно штурмують малими групами, застосовують КАБи та маскують міни під побутові речі.

Про це в ефірі телемарафону «Єдині новини» розповів начальник відділення комунікації 79-ї Таврійської десантно-штурмової бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ, старший лейтенант Роман Писаренко.

На Олександрівському напрямку російські війська щодня намагаються повернути втрачені позиції. Окупанти застосовують малі штурмові групи, авіацію та КАБи, а під час відступу масовано мінують територію.

«Це щоденні штурми, з самого ранку до самого вечора, тобто ситуація тяжка», — зазначив він.

За словами речника, росіяни залишають після себе протитанкові та протипіхотні міни, причому вибухівку маскують під звичайні предмети.

«Скриті міни, вони їх маскували під різні коробки, пачки, магазини, радіостанції», — зазначає військовий.

Через хаотичне мінування українським військовим доводиться ретельно перевіряти та зачищати територію перед просуванням.

«Мінування в них хаотичне, не зрозуміло, де вони що могли замінувати», — каже офіцер.

Бій починався за п’ять метрів: у «Скелі» розповіли про штурми на Олександрівському напрямку

Тактика росіян тривалий час залишається незмінною — окупанти використовують малі піхотні групи по два-три військовослужбовці.

«Це єдина тактика, яка їм дає хоча б якийсь результат просування на якийсь метр, можливо два метри вперед», — розповів військовий.

Росіяни рухаються через «зеленку», однак українська аеророзвідка виявляє такі групи та знищує їх.

Крім того, окупанти регулярно застосовують авіацію та керовані авіабомби.

«Кожного дня, з самого ранку, декілька заходів, може буть декілька заходів в обід, декілька заходів ввечері, декілька заходів авіації до запуску саме керованих авіабомб», — зазначив військовий.

«Ми перекидалися гранатами»: як десантники першими зайшли в Піддубне та дев’ять діб тримали ангар під атаками росіян

Речник також повідомив, що росіяни намагаються накопичувати сили для відновлення втрачених позицій, однак повноцінної ротації українські військові не спостерігають.

«Вони кинули своє гарматне м’ясо, штурмові групи пішли, ми їх успішно знищили, вони закинули ще. Таким чином в них виходить ротація. Навіть коли в них військовослужбовці поранені, середні або тяжкі поранення, їх ніхто не евакуює, ніхто не збирається забирати. Максимум, що їм можуть кинути, це якийсь бинт, і як вони говорили, максимум це зеленка. Кажуть, метайтеся, сидіть там», — розповідає десантник.

Логістику українських військ ускладнює робота російських дронів. Окупанти відстежують маршрути, намагаються завдавати по них ударів дронами-«ждунами».

Українські воїни обходять такі засідки, використовуючи наземні роботизовані комплекси та гексакоптери, які здатні нести близько 15 кг вантажу.

За словами Романа Писаренка, російська зона ураження на окремих ділянках сягає 2–3, 5 і навіть 10 км у глибину через застосування дронів, зокрема FPV на оптоволокні.

Водночас українські військові завдають ударів по цілях противника на значно більшій відстані.

«Ми вже викладали відео, де ми вражали позиції окупантів, саме техніку окупантів більше ніж 20 кілометрів», — розповів офіцер.

Отже, українська зона ураження на напрямку може сягати до 20 км углиб, що ускладнює пересування та логістику російських військ.

«У ворога спостерігається певна паніка»: на Олександрівському напрямку триває наступальна операція