«Коли був на позиціях, дружина з дитиною кожного вечора снилися»: «Гара» про бої за Покровськ, важливість сім’ї та ремесло сержанта
Віталій Горкуша на позивний «Гара» присвятив військовій службі сім років, він виріс у родині військових: батько також обрав армію своєю професією.
Історію бійця оприлюднило Східне оперативно-територіальне об’єднання НГУ.
Рішення пов’язати життя з військом для Віталія було свідомим. Контракт він підписав ще під час строкової служби.
Із 2020 року Віталій виконував бойові завдання в районі проведення ООС. На початку 2022-го після чергової ротації повернувся додому, однак відчував, що країну чекають серйозні випробування.
«За кілька днів до 24 лютого я відчував, що буде щось серйозне. Зібрав сумку, а в перший день уже був у частині. Там були наші побратими, наша земля, і треба було робити свою роботу», — згадує військовослужбовець.
Одним із найскладніших етапів служби стали бої на Покровському напрямку восени 2024 року. 26 жовтня Віталій разом із побратимами зайшов на позиції поблизу населеного пункту Вишневе. Майже два тижні військові перебували під постійною загрозою артилерійських обстрілів, атак FPV-дронів та скидів із безпілотників.
У таких умовах особливого значення набували взаємна підтримка та готовність допомогти побратимам. За кілька днів до завершення ротації один із військовослужбовців дістав поранення. Віталій надав йому першу допомогу, наклав турнікети та допоміг доправити пораненого до евакуаційного пункту.
Після виходу з позицій до шпиталю потрапив і сам «Гара». Там він провів майже місяць, після чого повернувся до свого підрозділу. Віталій пояснює це відповідальністю перед людьми, з якими разом проходить військовий шлях.
Нині бойовий досвід Віталій Горкуша застосовує на сержантській посаді у 37-му полку охорони громадського порядку Національної гвардії України. До його обов’язків належать підготовка підлеглих, підтримання дисципліни, організація служби та контроль виконання поставлених завдань. У цій роботі важливі не лише професійні знання, а й особистий авторитет та довіра особового складу.
«Я переконаний, що сержант — це не просто звання на погоні. Це людина, яка є опорою для особового складу, авторитетом для підлеглих і надійним плечем для командира», — наголошує Віталій Горкуша.
Водночас за військовою формою та щоденною відповідальністю залишається особисте життя, у якому головне місце посідає родина. Вдома на Віталія чекають дружина Сабіна та маленький син. Думки про них не раз допомагали військовому витримувати найскладніші моменти служби.
«Я коли був на позиціях, мені дружина з дитиною кожного вечора снилися. От тільки закрию очі — і бачу, що я вдома, що в мене все добре. Прокидаюся — реальність зовсім інша. Але саме думки про родину завжди підтримують», — ділиться Віталій.
Для «Гари» сержантство — це передусім відповідальність за людей, їхню підготовку та згуртованість. А родина залишається тим, заради чого він продовжує службу та чекає на повернення до мирного життя.
Від розвідника до бойового медика: військовий 123-ї бригади навчає побратимів рятувати життя
