Військовослужбовці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри показали, як готуються до чергового виходу на передові позиції.

Про це йдеться у фоторепортажі, оприлюдненому на сторінці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.

Біля бронеавтомобілів уже чекають рюкзаки, які самі бійці жартома називають «партафєлями». Для когось цей вихід буде першим, а хтось вирушає на позиції вже вшосте.

У бригаді пояснюють: щоб просто дістатися точки висадки, має збігтися чимало факторів. Потрібно, щоб над маршрутом не працювали ворожі FPV-дрони, у небі було якомога менше розвідувальних БПЛА, а засоби радіоелектронної боротьби ефективно прикривали маршрут.

Під час підготовки до виїзду в повітрі вже фіксували п’яту російську «Молнію». Атмосфера напружена: лише за останні пів години військові чули, як було збито кілька ворожих безпілотників.

Кожне вікно для руху техніки обмежене ліченими хвилинами. Якщо над маршрутом з’являється розвідник або ударний дрон, колону можуть виявити ще до прибуття на місце.

Саме тому головне завдання — встигнути пройти небезпечну ділянку, поки небо залишається відносно «чистим». Серед тих, хто готується до виїзду, — військовослужбовець із Дніпропетровщини на позивний «Скіф». До мобілізації він працював у будівельній сфері.

«Коли країна воює, осторонь стояти не можна. Тут зараз мої побратими, тому й я тут», — говорить він.

Поруч спорядження перевіряє боєць із Полтавщини на позивний «Бурий». До війська він долучився добровільно.

«Страшно буває всім. Але роботу треба робити, раз я вже тут», — каже військовий.

Перед виїздом значення має кожна дрібниця. Бійці перевіряють радіостанції, спорядження, уточнюють маршрут і порядок дій після висадки. Попереду — десятки кілометрів шляху до передових позицій.

Водій бронеавтомобіля Кирило вже два роки працює на Покровському напрямку. Каже, що сьогодні найскладніше — не доставити людей чи вантаж, а дістатися точки призначення непоміченим.

«Зараз найважче не довезти вантаж чи людей. Найважче проїхати маршрут так, щоб тебе не влупили дрони. Кожен виїзд різний, але завжди треба бути готовим до сюрпризів», — розповідає він.

За цей час Кирило здійснив сотні рейсів, перевозячи піхоту, мінометників, зв’язківців, екіпажі РЕБ та інші підрозділи.

Найважчим моментом він називає не дорогу, а хвилину прощання.

«Коли хлопці виходять із машини й далі йдуть пішки, завжди переживаєш, щоб усі дійшли. Особливо коли знаєш їх уже не перший день. Перед дорогою доводиться всіх перехрестити», — говорить водій.

За кілька хвилин лунає команда: «Грузимося». Надходить інформація, що небо тимчасово чисте.

Рюкзаки летять у кузов, бійці востаннє перевіряють спорядження. Перед виїздом Кирило хрестить своїх пасажирів.

«З Богом», — проводжають їх побратими.