В Україні продовжується активна дискусія навколо мобілізації, яка стає більш важливою, ніж просто кількість призваних військовослужбовців. Командувач Штурмових військ Валентин Манько висловив занепокоєння, що не стільки бракує мобілізованих, скільки ті, хто покидає свої підрозділи або ж відмовляється виконувати накази.
За його словами, навіть при існуючих темпах мобілізації підрозділи могли б бути повністю укомплектовані, якби не високий рівень дезертирства. Манько зазначає, що якби армію щомісяця поповнювали не приблизно 30 тисяч, а хоча б 70 тисяч новобранців, ситуація була б значно кращою.
Але реалії набагато складніші. Командувач підкреслив, що непросто створити оптимальний механізм для рівномірного розподілу мобілізованих між різними підрозділами, оскільки країна веде бойові дії на багатьох напрямках із різними пріоритетами. Це змушує командування ухвалювати складні рішення, переміщуючи сили туди, де становище є критичним, наприклад, у районі Покровська, незважаючи на потребу в підкріпленні в інших місцях.
Полковник визнає, що, попри можливість вдосконалення системи, без зменшення числа дезертирів і випадків самовільного залишення служби неможливо досягти стабільності. Він зазначає, що відтік військовослужбовців підриває обороноздатність більше, ніж нестача новобранців. Цю точку зору поділяє й інший військовий експерт: секретар комітету з національної безпеки Роман Костенко звертав увагу на те, що багато новобранців ухвалюють рішення про дезертирство ще до того, як потрапляють на фронт. Один з бійців навіть зазначив «рекорд» у жовтні, коли кожні дві хвилини один солдат залишав ЗСУ.
Манько ще раз акцентує, що призов не є покаранням, а є необхідністю для країни, яка бореться за виживання. Проте він підкреслює, що система має зазнати змін, щоб підрозділи могли отримати рівномірне навантаження, достатній резерв та забезпечення стабільного захисту на всій лінії фронту.
Нагадаємо, що у зв’язку з цим виникають питання про права призовників та механізми оскарження рішень територіальних центрів комплектування.
