У Львові відбувається черговий Книжковий форум.

Львівський громадський діяч Ростислав Новоженець критично оцінив намагання організаторів форуму називати його складові іншими мовами окрім української, а також провів певні паралелі між форумом і єврейськими святкуваннями в Умані, куди прибуло рекордні 52 тисячі хасидів.

Відвідав учора Книжковий форум у Львові, який організатори чомусь вперто називають по-чужому: BookForum.

Давно звернув увагу, що там, де відсутнє державницьке мислення, глибокий зміст чи, якщо хочете, душа – заходи, події чи заклади іменуються обов’язково англійською мовою. Мабуть, аби підкреслити власну меншовартість. От, відкрийте офіційну сторінку Форуму в інтернеті – там за замовчуванням виставлена англійська мова!

А збори на обговорення тих чи інших тем названо новомодним словом – “кластерами”! А чи не милозвучніше українською – “гронами”?

З кожним роком львівський книжковий форум втрачає свою популярність – все менше людей його відвідують. І не тому, що зацікавлення книжкою в Україні стрімко падає, не витримуючи конкуренції з цифровізацією, а передусім через зростання вимог до книги як такої серед читачів.

Люди не хочуть читати будь-що, навіть в яскравій обкладинці, а намагаються шукати у книгах відповіді на споконвічні питання: чому так живемо, хто винен і що робити.

Чи дає відповідь на ці питання бодай частина книжок, представлених на Форумі? Далебі ні. На полицях стендів цьогоріч практично зникла картографічна література та значно поменшала історична, зокрема, про трипільську цивілізацію, скіфський період, козаччину тощо.

Скромно представлені видання періоду ЗУНР, УПА та визвольних змагань в широкому розумінні слова. Але чим ближче події до сучасності, тим менше про них ґрунтовної та серйозної літератури.

Немає передусім критичної літератури, де б відверто та незаангажовано аналізувалися процеси становлення державності за останні 35 років.

Декілька місяців тому вийшла друком моя книжка “Поки сокира летить, колода відпочиває”. Це збірка моїх статей за останні 20 років, у яких я намагався відповісти на вищезазначені питання. Але на мої офіційні письмові звернення до організаторів форуму ні в липні, ні в серпні я не отримав жодної відповіді. Звідси вважаю, що керівництво Форуму не зацікавлене у таких книжках.

Не ставлю собі за мету аж так детально подати зріз викладеної на Форумі літератури. Лиш хочу навести тенденції, куди рухаються львівський та, мабуть, й інші книжкові форуми в Україні і загалом увесь книжковий ринок. Про це я вже писав минулого року у матеріалі “Якої літератури нам бракує?”, але ситуація з українською книжкою, як на мене, не покращується, а лише навпаки.

Так, усі виставлені книги видрукувані українською мовою. Я не помітив літератури мовою окупанта. Але серед великої кількості перекладної літератури, чималих стосів художньої літератури на всі смаки, немає актуальної суспільно-політичної літератури, яка б виробляла україноцентричне бачення наших сучасників.

Родзинкою цьогорічного Форуму стала чисельна присутність військових, які представляли свої книги. З ними дійсно було цікаво спілкуватися на відверті теми, які непокоять військо. Однак все сказане ними зі зрозумілих причин у їхні книги, на жаль, не потрапило.

На початках свого існування Форум проводився завжди ближче до 17 вересня, а злі язики в цьому вбачали символічну дату – окупацію Галичини й, зокрема, Львова радянськими (московськими) військами.

Останні роки Форум “посунувся” на тиждень ближче й цьогоріч за дивним збігом обставин припав на єврейський Новий рік Рош га-Шана. Й чи не тому юдаїка на Форумі відносно численно представлена.

В руки мені потрапила книжка Шимона Брімана “Українсько-єврейські переплетення”. Але я навіть її не погортав. На обкладинці єврейська менора, як спрут, обвивала український Тризуб. Нам не потрібна в Україні цензура. У нас свобода слова. Але за наругу над українськими символами чи образу честі та гідності українців винуватці повинні відповідати!

Тим паче, що це вже не поодинокий випадок, а системність – згадати хоча б нещодавнє зображення в Бабиному Яру, де Тризуб перебуває всередині (в оточенні) єврейської шестикутної зірки Давида. Чи може автори цих зображень натякають на реальному стані речей в Україні ?