У п’ятницю, 6 листопада, Львів проведе в останню путь Ігоря Пашка та Анатолія Буренкова, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87 на вул. Пасічній).

Львів’ян закликають віддати шану полеглим воїнам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.

Біографічні довідки:

Ігор Пашко (19.10.1992 – 27.10.2023) був уродженцем Стрия. Навчався у місцевій школі, згодом здобув професію електрика у Стрийському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування. Працював за кордоном.

Зі слів рідних, Ігор був доброю, спокійною та працьовитою людиною, завжди готовою прийти на допомогу іншим. Любив читати, захоплювався садівництвом, із задоволенням працював біля дому. Дбайливо ставився до тварин.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Воював на Донецькому напрямку у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади Десантно-штурмових військ. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

В Ігоря Пашка залишився син.

Львів’янин Анатолій Буренков (04.02.1993 – 27.10.2026) навчався у ліцеї імені Василя Симоненка. Потім вищу освіту здобув у Львівському інституті економіки і туризму за спеціальністю «Менеджмент туризму і готельного господарства».

Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА».

Зі слів рідних, Анатолій був життєрадісною, товариською та щирою людиною з особливим почуттям гумору. Любив жартувати, дарувати близьким позитивні емоції та дивувати їх незвичайними подарунками. Вирізнявся наполегливістю, умінням відстоювати власну думку та готовністю підтримати рідних у будь-яких життєвих обставинах. Захоплювався технікою, добре розбирався в електроніці, самостійно ремонтував телефони та налаштовував комп’ютери. Особливо цінував родинні стосунки, завжди підтримував близьких і з великою любов’ю та турботою ставився до своїх племінників.

У 2026 році став до лав ЗСУ. Воював на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

В Анатолія Буренкова залишилися дружина, мати, брат, сестра, друзі та родина.