Про радикальні насамперед вікові зміни у мобілізаційному процесі “Контент медіа” вже писав. Йдеться про ймовірне зниження максимального віку для мобілізації. 

Геннадій Друзенко проаналізував як за останні 100 років мобілізували чоловіків…

ХХ столітті чоловіків за 50 мобілізували на фронт лише країни, що перебували в стані воєнної катастрофи. А тепер по порядку.

Сучасний Ізраїль. В умовах воєнного стану мобілізації підлягають громадяни віком: солдатський та сержантський склад – до 41 року, офіцерський склад – до 46 років, окремі фахівці (приміром, медики чи інженери) на небойові посади – до 50 років. Як виняток, дозволена мобілізація осіб віком до 54 років.

Тут варто наголосити, що середня тривалість життя чоловіків в Ізраїлі – 81-82 роки, тобто майже на чверть століття довше за українських чоловіків. Тобто держава, яка майже постійно воює від моменту свого заснування (і постійно перемагає в усіх війнах!) законодавчо обмежила мобілізацію до бойових частин приблизно посередині життя середньостатистичного чоловіка. Двадцять років ростеш, двадцять воюєш (у оазі потреби) і сорок – насолоджуєшся життям. Як побачимо далі, за логікою української влади середньостатистичний українець має померти на фронті перед тим, як демобілізуватися за віком.

СРСР часів ІІ світової. Мобілізація на бойові посади обмежувалася віком до 45 років. Чинний мобрезерв – до 50 років. І лише до обовʼязкової трудової повинності можна було залучати осіб, старших за 50 років.

Другий Райх часів Першої світової мобілізував чоловіків віком до 46 років. Тільки в грудні 1916 року, після мільйонних жертв на фронті, німецький парламент ввів обовʼязкову трудову повинність для чоловіків віком до 60 років.

Нацистська Німеччина мобілізувала до Вермахту чоловіків віком до 45 років. І тільки в останні місяці війни, коли розгром ІІІ Райху був питанням місяців, мобілізаційний вік підняли до 60 років.

Японська імперія часів ІІ світової. На початку війни мобілізаційний вік було підвищено з 40 до 45 років. І тільки на початку 1945, коли доля Японії була вирішена, мобілізаційний вік підняли до 60 років.

Франція часів І світової. Мобілізації підлягали чоловіки віком до 45 років, причому після 30-ти вони служили в теробороні.

Британська імперія часів Першої світової. Мобілізації підлягали чоловіки віком до 41 року. В останній рік війни (квітень 1918) через великі втрати на Західному фронті, мобілізаційний вік підняли до 51 року. Те саме стосується ІІ світової. Тільки мобілізаційний вік від 41 до 51 підняли не в останній рік війни, а вже у 1942 році. Також призову підлягали жінки віком від 20 до 30 років.

У США від травня 1917 року підлягали мобілізації чоловіки віком від 21 до 30 років. У серпні 1918-го призовний вік було зменшено до 18-ти і збільшено до 45 років. Впродовж ІІ світової війни США мобілізували до бойових підрозділів чоловіків віком від 18 до 45 років.

Можна продовжувати цей перелік, але навіть з нього очевидно, що мобілізаційна політика України є унікальною. Замість наслідувати світову практику мобілізувати молодих (від 18 чи 21 року), ненька жене на війну старих,які виростали у світі без інтернету та мобільних телефонів. І які зазвичай приносять з собою до війська цілий букет хронічних хвороб та власних проблем.

Тому нагадаю нашим можновладцям, які не люблять читати книжки і зверхньо ставляться до будь-яких серйозних досліджень: чоловіків 50+ мобілізували до армії хіба що країни в стані воєнної катастрофи. Найяскравіші приклади – нацистська Німеччина та Японія в 1945 році.

Тому і середня очікувана тривалість життя чоловіків в сучасній Україні, за чорною іронією долі, стала на 2,7 років меншою за граничний мобілізаційний вік.

Хоча для Пенсійного фонду це, напевно, цинічна, але перспективна стратегія подолання перманентної фінансової кризи…

Читайте також: мобілізація “мертвих душ”