Одразу хочу чітко наголосити: я підтримую мобілізацію в Україні, поки триває ця жорстока, кривава війна за наше існування. Кожен свідомий громадянин розуміє – без мобілізації перемоги не буде.

Але я категорично не підтримую той спосіб, у який окремі представники ТЦК та СП сьогодні реалізовують цей процес. Те, що в народі вже давно назвали «бусифікацією», – це не про захист держави. Це про приниження людської гідності, грубе порушення прав людини, демонстрацію правового невігластва та, подекуди, відвертий цинізм.

Учора 11.05.2026 року, у Львові стався випадок, який інакше як ганьбою назвати не можна.

Близько 16:00, біля власного будинку, представники Личаківсько – Залізничного ОРТЦК та СП м. Львова грубо затримали громадянина Сайгіна Олексія Едуардовича, 1973 року народження – інваліда дитинства II групи з психічними розладами.

Без перевірки документів.

Без з’ясування обставин.

Без елементарної людяності.

Людину силоміць закинули в бус та доставили до приміщення ТЦК.

Що це? Некомпетентність? Правове невігластво? Байдужість? Чи, можливо, свідоме виконання так званого «плану по бусифікації», коли кількість важливіша за закон, мораль і здоровий глузд?

Адже Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає категорії осіб, які не підлягають мобілізації. Невже працівники ТЦК цього не знають? Якщо не знають – це службова невідповідальність. Якщо знають і все одно так чинять – це вже свідоме зловживання владою.

Але найстрашніше інше.

Навіть після того, як помилка стала очевидною, ніхто не вибачився перед родиною чи опікуном. Ніхто не виправив ситуацію. Навпаки – за наявною інформацією, людина й досі, станом на 12.05.2026 року утримується у приміщенні Личаківсько – Залізничного ОРТЦК та СП без належної медичної допомоги.

Це вже не просто порушення.

Це – знущання над хворою людиною.

Це – дискредитація українського війська.

Це – саботаж мобілізаційного процесу, бо саме такі випадки руйнують довіру суспільства до армії та державних інституцій.

Ми, військові, носимо одну форму. І коли хтось у цій формі дозволяє собі принижувати людей, бити по репутації армії та зневажати закон – тінь падає на всіх нас.

Я закликаю громадськість не мовчати.

Я закликаю Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора, Військова служба правопорядку провести негайну, об’єктивну перевірку цього кричущого випадку.

Винні мають бути встановлені та покарані.

Бо якщо ми почнемо виправдовувати беззаконня війною – ми втратимо не лише державу. Ми втратимо себе.

Мобілізація потрібна. Але приниження людей – ніколи.

Юрій Максимів.