У 2022 році він добровольцем приєднався до тоді ще 5-го окремого штурмового полку. За чотири роки пройшов шлях від водія до оператора НРК.

Про це в ефірі Армія FM розповів боєць 5-ї окремої штурмової бригади на позивний «Абрамс».

Як «Абрамс» потрапив до війська

— Розповім коротеньку історію про те, як я став до лав 5-ї окремої штурмової бригади.

Це був 2022 рік, початок повномасштабної війни. Тоді це була ще навіть не бригада, а 5-й окремий штурмовий полк.

До цього я чотири роки навчався в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Закінчив його й не планував пов’язувати своє майбутнє з військовою службою. Але з початком повномасштабного вторгнення рішення було прийнято одразу. Уже в березні я вступив до лав 5-го окремого штурмового полку.

Спочатку став на посаду водія. Через місяць-два ми вже зайшли в сектор.

Був водієм ГАЗ-66 на Бахмутському напрямку, возив піхоту. Потім перевівся та став водієм М113.

До 5 окремої штурмової бригади я потрапив у 19 років за власним бажанням. Зараз мені 23.

Від водія до оператора наземних роботизованих комплексів

— Зараз я оператор наземних роботизованих комплексів (НРК) у 5 окремій штурмовій бригаді.

Я дуже пишаюся тим, що зараз працюю саме оператором, адже ця робота є надзвичайно важливою. На мою думку, НРК та дрони сьогодні — одна з найголовніших специфік сучасної війни.

Війна дуже сильно змінилася. Те, що було у 2022, 2023 чи навіть на початку 2025 року, вже відрізняється від того, що маємо зараз. Тоді не було такої кількості FPV-дронів та інших сучасних засобів ураження.

Сьогодні ми виконуємо бойові завдання на різних напрямках саме за допомогою наземних роботизованих комплексів.

Чому люди мають доєднуватися до війська

— Я вважаю, що людині насамперед потрібно переглянути свій світогляд, подивитися, що відбувається навколо. Ситуація в країні зараз непроста, і ми всі розуміємо, що надія — тільки на нас.

Якщо ми всі візьмемо себе в руки та станемо до лав будь-якої бригади — звичайно, ми хотіли б бачити добровольців саме в нашій бригаді — якщо об’єднаємося так, як це було на початку повномасштабної війни, то я впевнений, що ситуація дуже сильно зміниться.

Для мене найголовніше, коли людина йде до війська, — це хороший колектив, у якому хочеться працювати.

Ви думаєте, що за чотири роки боротьби та перебування на лінії фронту в мене не виникали думки про СЗЧ? Звичайно, виникали.

Але в колективі таких сильних і дружніх побратимів я просто не мав права піти чи залишити їх або дати слабину.

Про страх

— Як і кожна людина, я переживаю перед виходом на позиції. Є хвилювання, але з такими побратимами, як у 5-й штурмовій, мені абсолютно не страшно. Я потрапив у дуже хороший підрозділ і пишаюся тим, що зараз знаходжуся саме тут та виконую справді корисну роботу.

Як працюють наземні роботи

— За останній рік НРК дуже сильно модернізувалися. Ми працюємо на різних наземних роботах: «Зміях», «Термітах», «Гномах». Вони різного розміру, можуть проходити різні дистанції та працювати на різних напрямках.

Кожна машина має свою специфіку. Є колісна техніка, є гусенична.

Усе залежить від погодних умов. Наприклад, взимку краще працювала гусенична техніка. Зараз більше використовуємо колісну.

Але оскільки працюємо безпосередньо по передньому краю, де дуже багато уламків, часто пробиваємо колеса. Тоді гусенична техніка знову стає ефективнішою.

Евакуація поранених

— Неодноразово були випадки евакуації поранених на Гуляйпільському напрямку.

Одного разу евакуювали «трьохсотих» на колісній техніці, але дорогою пробили колесо. Наші хлопці вирушили, замінили його, однак це забрало дорогоцінний час. Саме тому нам більше подобаються гусеничні «Терміти».

Логістика сьогодні

— Зараз практично вся логістика тримається на НРК та heavy-shot-дронах.

Автомобілям і людям заходити на передній край уже дуже небезпечно через високий ризик ураження.

Тому саме НРК доставляють воду, їжу, провізію, боєкомплект — усе, що необхідно нашим хлопцям. Був навіть випадок, коли ми передали хлопцям піцу, бо вони дуже довго перебували на позиціях. Це була дуже приємна історія.

Чим ми відрізняємося від росіян

— Я вважаю, що ми на крок попереду. Для нас найголовніше — це життя особового складу. Для них — захопити якомога більше нашої землі.

Ми використовуємо НРК не лише для логістики, а й для ураження противника.

Була ситуація приблизно чотири місяці тому.

Стояв дуже густий туман, і наші «Мавіки» та інші дрони не могли вести спостереження й коригувати дії піхоти. Тоді ми висунули НРК, і я особисто коригував вогонь нашої піхоти по противнику. Це була дуже складна й водночас цікава місія. Але вона вдалася.

Чи складно навчитися

— Навчитися працювати з НРК зовсім не важко. У нашому колективі служать люди різного віку: мені 23 роки, є хлопці по 35, є й по 50.

Кожен знаходить свою спеціалізацію. Адже це не лише оператори.

Є ще інженери, які проєктують, ремонтують, програмують та модернізують роботизовані комплекси.

Так, процес досить глибокий, але якщо зануритися в нього, то нічого надскладного немає.

Це як PlayStation, але з реальною відповідальністю

— Якщо чесно, це дуже схоже на гру в PlayStation. Ти сидиш із джойстиком, керуєш роботом і водночас розумієш, наскільки важливу роботу виконуєш. Іноді, чесно кажучи, аж мурашки по тілу проходять від того, які місії виконують наші роботи.

Про бригаду та контракт

— Я вважаю, що наша бригада — одна з найкращих, які створені в Україні. Багато хлопців зараз вирішують підписувати контракт. Люди дедалі більше цікавляться умовами служби, контрактами та можливостями.

І я думаю, що це дуже правильна мотивація для того, щоб утримувати й посилювати наші Збройні сили. Однозначно.

Фото з власного архіву «Абрамса»

Як повідомляла АрміяInform, наземні роботизовані комплекси називають майбутнім війни, але на практиці все складніше: техніка ламається, грузне в чорноземі й часто не витримує першого бою.