Право на практиці

Оплата річного абонемента або навчального курсу наперед не завжди гарантує, що клієнт зможе повернути гроші в разі відмови від послуг. Водночас виконавець не може утримувати кошти за заняття, яких фактично не було, або безпідставно позбавляти людину доступу до вже оплаченого сервісу.

Як пише Судово-юридична газета, це підтверджують кілька судових рішень: Верховний Суд зобов’язав льотну школу повернути майже 869,2 тис. грн, а в іншій справі залишив у силі рішення про відновлення доступу до фітнес-клубу та виплату 5 тис. грн моральної шкоди.

Коли клієнт може відмовитися від послуг і повернути гроші

Відносини між замовником і виконавцем регулює Цивільний кодекс України. Згідно зі статтею 901, за договором про надання послуг виконавець зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, а замовник — оплатити її.

Стаття 903 визначає порядок оплати. Якщо виконання договору стало неможливим із вини замовника, він повинен виплатити виконавцеві повну вартість послуг, якщо інше не передбачено договором або законом.

Водночас стаття 907 ЦК України допускає розірвання договору про надання послуг, зокрема шляхом односторонньої відмови, якщо така можливість передбачена законом або домовленістю сторін.

Додаткові гарантії для споживачів містить стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Якщо виконавець не розпочав надання послуги вчасно або працює настільки повільно, що не зможе завершити її в обумовлений строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, сам факт придбання абонемента чи курсу не означає, що за будь-яких обставин клієнтові повернуть усю суму. Під час розгляду спору мають значення умови договору, причини припинення співпраці та те, чи надав виконавець оплачені послуги фактично.

Льотна школа не провела практичні заняття: Верховний Суд підтримав повернення майже 869 тисяч гривень

У постанові від 23 липня 2025 року у справі № 760/19185/22 Верховний Суд розглянув спір між замовником і навчальним закладом, який мав підготувати майбутнього пілота.

Чоловік уклав зі школою договір про теоретичне навчання та практичну льотну підготовку за програмою CPL (A) ME IR. Вартість курсу становила 788 352 грн. Цю суму він перерахував двома платежами — 535 тис. грн та 253 352 грн.

Навчання передбачало два окремі етапи. Теоретичну частину курсант пройшов за іншим договором, за який сплатили ще 28 тис. грн. Практичні польоти мали відбуватися в аеропорту «Полтава» з 15 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року.

Однак до практичної підготовки так і не приступили. У жовтні 2022 року замовник письмово повідомив школу про відмову від договору та зажадав повернути сплачені за навчання кошти.

Представники закладу не погодилися. Вони стверджували, що вже розпочали виконання практичної частини програми, а курсант не з’явився на заняття, заплановані на 1 лютого та 1 березня 2022 року. Також школа заявляла про витрати на навчання в розмірі 705 064 грн.

Проте суди не отримали достатніх доказів того, що практичні заняття справді розпочалися і що курсанта належним чином повідомили про їх проведення. Крім того, аеропорт «Полтава» підтвердив, що заявлені курсанти туди не прибували, а після 24 лютого 2022 року польоти не виконувалися через запровадження воєнного стану.

Спочатку Солом’янський районний суд Києва відмовив у задоволенні позову. Одним з аргументів стало те, що замовник повідомив про відмову від договору вже після календарної дати початку практичного етапу.

Однак апеляційний суд дійшов іншого висновку. Він скасував попереднє рішення та постановив стягнути зі школи 780 352 грн основного боргу, 57 607,52 грн інфляційних втрат і 31 171,32 грн трьох процентів річних. Загальна сума становила 869 130,84 грн.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду залишив скаргу навчального закладу без задоволення, а рішення апеляційної інстанції — без змін.

Важливим для розгляду справи став пункт договору, який дозволяв замовнику, що попередньо оплатив навчання, відмовитися від занять і вимагати повернення грошей до початку відповідного етапу підготовки.

Верховний Суд погодився, що теоретична та практична частини були самостійними етапами навчання. Тому проходження курсантом теорії не позбавляло замовника права відмовитися від практичної підготовки, якщо вона фактично ще не почалася.

Суд також застосував принцип contra proferentem. Він передбачає, що неоднозначні положення договору потрібно тлумачити проти сторони, яка їх сформулювала. Тобто ризик нечіткого формулювання умов несе той, хто підготував відповідний текст.

Фітнес-клуб припинив допуск клієнта після оплати абонемента: чим завершився спір

Інший спір стосувався чоловіка, який понад 10 років відвідував фітнес-клуб. Після придбання річної клубної карти та персональних тренувань він втратив можливість користуватися послугами закладу.

У справі № 554/96/23 Верховний Суд постановою від 23 червня 2026 року залишив у силі рішення апеляційної інстанції. Воно передбачало відновлення доступу клієнта до клубу та стягнення на його користь 5 тис. грн моральної шкоди.

Чоловік заплатив 11 610 грн за річну клубну карту та ще 3 500 грн за десять персональних тренувань. Загалом послуги коштували 15 110 грн. Проте з 15 червня йому почали перешкоджати відвідувати тренажерний зал, басейн і сауну.

Згодом фізична особа-підприємець, яка обслуговувала клуб, повідомила про одностороннє припинення договору через нібито порушення правил закладу. Водночас конкретних порушень у повідомленні не зазначили, а доказів того, що клієнт не дотримувався правил, у матеріалах справи не було.

Підприємець запропонував повернути гроші за невикористані послуги поштовим переказом, однак чоловік їх не отримав. Пізніше обслуговуванням клієнтів почала займатися інша ФОП. Вона підтвердила, що продовжує надавати послуги людям, які раніше оплатили абонементи попередньому оператору, та визнала заміну сторони у зобов’язанні.

Суд першої інстанції визнав недійсним повідомлення про припинення договору, але не задовольнив вимоги про відновлення доступу до клубу та компенсацію моральної шкоди.

Апеляційний суд скасував цю частину рішення. Він зобов’язав ФОП і товариство виконувати договірні зобов’язання та не перешкоджати чоловікові користуватися фітнес-клубом. Крім того, із трьох відповідачів солідарно стягнули 5 тис. грн моральної шкоди.

Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги відповідачів. Суд нагадав, що відповідно до статей 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України зобов’язання потрібно виконувати належним чином, а одностороння відмова від них не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Під час розгляду також врахували, що чоловік утратив можливість користуватися вже оплаченими послугами, зокрема персональними тренуваннями, які планував використовувати для реабілітації. Розмір компенсації визначили з урахуванням обставин порушення, а також принципів розумності та справедливості.

У підсумку касаційну скаргу залишили без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року — без змін.

Таким чином, зміна оператора фітнес-клубу не звільнила сторони від зобов’язань перед клієнтом, який уже оплатив послуги. А посилання на порушення правил без конкретних доказів не стало достатньою підставою для припинення договору.

Коли суд може відмовити у поверненні грошей за навчання

Не кожна відмова від оплачених занять означає, що виконавець повинен повернути кошти. Це демонструє справа № 554/5216/20, яку розглядав Октябрський районний суд Полтави.

Мати заплатила 10 940 грн за річне навчання сина в Малій комп’ютерній академії. Після кількох занять дитина втратила інтерес до курсу, тому жінка вирішила припинити навчання та попросила повернути 9 371,51 грн за невикористану частину програми.

Навчальний центр відмовив. Він послався на положення договору, за яким у разі дострокового припинення навчання передбачався штраф у розмірі 100% різниці між сплаченою сумою та вартістю вже наданих послуг.

Суд також звернув увагу, що мати самостійно припинила приводити дитину на заняття, не звернувшись до представників академії для консультації щодо труднощів із навчанням. Крім того, договір передбачав: сама відсутність дитини на заняттях не є підставою для повернення коштів.

Під час розгляду суд застосував положення статей 627, 628, 629 та 903 Цивільного кодексу України, які стосуються свободи договору, його умов, обов’язковості виконання та оплати послуг.

Отже, можливість повернути гроші за навчання або абонемент залежить не лише від того, чи скористався клієнт усіма оплаченими послугами. Важливо також, з чиєї ініціативи припинили договір, чи виконав виконавець свої зобов’язання та які умови повернення коштів погодили сторони.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що родичі померлого пенсіонера можуть отримати пенсійні виплати, які він не встиг забрати за життя. Для цього потрібно звернутися до Пенсійного фонду України протягом шести місяців із дня відкриття спадщини та надати необхідні документи. Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», недоотриману пенсію виплачують за місяць смерті пенсіонера включно.

Читайте також: Борги можуть завадити продати квартиру: у яких випадках нотаріус заблокує угоду

Фото: ілюстративне

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.