Право на практиці

Українські суди останніми роками буквально завалені позовами військовослужбовців, які намагаються отримати належні їм виплати за участь у бойових діях. Йдеться передусім про додаткову винагороду, передбачену постановою Кабміну №168 — так звані «бойові» у розмірі 100 тисяч гривень. Однак на практиці право на ці кошти часто впирається не в сам факт служби на передовій, а в паперову реальність — відсутність документів, які підтверджують виконання бойових завдань. Про це повідомляє Судово-юридична газета.

Система нарахування виглядає формально чіткою: виплати здійснюються за кожен день перебування в районі бойових дій, але лише після подання рапорту командиром і видання відповідного наказу. Втім, у реальності цей механізм дає збої. Документи губляться або затримуються, командири можуть помилятися у підрахунках, а відсутність фінансування стає універсальним поясненням для затримок.

Коли ж справа доходить до суду, військові опиняються у пастці: від них вимагають бойові накази та журнали, які мають обмежений доступ і фактично перебувають виключно у розпорядженні командування.

У травні 2026 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виніс низку рішень, які можуть стати переломними у цій категорії спорів. У справах №440/17696/23, №620/4254/23 та №380/137/25 суд не лише підтвердив право військових на виплати, а й фактично зобов’язав суди нижчих інстанцій змінити підхід до розгляду таких справ.

Не військовий має доводити — держава має пояснювати

У справі №620/4254/23 сержант Держприкордонслужби, який отримав поранення під час оборони Чернігівщини, вимагав виплат як за участь у бойових діях, так і за період лікування. Суд першої інстанції відмовив — через відсутність бойових документів. Апеляція, навіть визнавши факт участі у боях, також не стала на бік військового, пославшись на відсутність рапортів і медичних довідок.

Верховний Суд поставив крапку: підставою для виплат є накази командирів, а не рапорти самих військових. Більше того — саме військова частина зобов’язана доводити правомірність своїх дій або бездіяльності. Проблеми внутрішнього документообігу не можуть позбавляти військового грошей.

Справу повернули на новий розгляд із чітким сигналом: суди мають самостійно витребовувати необхідні документи, навіть якщо вони мають обмежений доступ.

Секретність — не індульгенція

Ще більш показовою стала справа №440/17696/23. Тут військовий вимагав виплати за участь у бойових діях та виконання спеціальних завдань. Обидві інстанції відмовили, оскільки він не надав журнали бойових дій. Парадокс у тому, що сама військова частина відмовилася надати ці документи суду, прикриваючись грифом «для службового користування».

Верховний Суд наголосив: такі документи апріорі не можуть бути у військового. Якщо ж частина посилається на секретність, суд не має права просто погодитися — він зобов’язаний перевірити ці аргументи і, за потреби, звернутися до вищих штабів.

Крім того, суд розкритикував формальний підхід до доказів лікування: відсутність окремої довідки не означає відсутності зв’язку травми із захистом держави. Ці обставини суд має встановлювати самостійно.

Суть важливіша за форму

У справі №380/137/25 суди відмовили військовому лише через те, що довідка про його участь у бойових діях була видана для отримання статусу учасника бойових дій, а не для фінансових виплат.

Верховний Суд визнав такий підхід помилковим: значення має не назва документа, а його зміст. Якщо довідка підтверджує виконання бойових завдань, вона повинна оцінюватися разом з іншими доказами, навіть якщо формально видана для іншої мети.

Поворот у судовій практиці

Рішення Верховного Суду формують нову логіку: право військового на грошове забезпечення не може залежати від ідеальності паперової звітності. Якщо держава направляє людину на війну, вона зобов’язана забезпечити як належну фіксацію її служби, так і своєчасну оплату.

Фактично суд став на бік змісту, а не формальностей, чітко окресливши: секретність, бюрократія чи недбалість у документообігу не можуть бути підставою для невиплати коштів.

Водночас ризики залишаються. На місцях суди можуть і надалі намагатися обмежуватися формальними підходами. Проте позиція Касаційного адміністративного суду дає військовим сильний юридичний інструмент — і сигнал системі: відповідальність за війну несе держава, а не її захисники.

Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що Президент України Володимир Зеленський у п’ятницю, 2 січня, підписав закон, який гарантує військовослужбовцям, звільненим з російського полону, право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 90 календарних днів.

Читайте також: Чверть мільйона за «швидкий» висновок: у Києві судитимуть завідувачку держлабораторії НАМН

Фото: «Київщина 24/7» 

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.