Доки Україна вибиває в росії нафтопереробні заводи, нафтобази та склади Wildberries, росіяни цілеспрямовано знищують українське книговидання.

Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно, дають росіянам змогу продовжувати війну.

Натомість армія російської федерації діє за іншою логікою, прагнучи знищити не лише Україну як державу, але й саму українську націю як політичну та культурну спільноту.

Поряд з енергетикою, промисловістю та транспортом російські агресори системно знищують українську науку та культуру. Зокрема, під нищівними ударом опинилась українська книга, яку окупанти намагаються системно знищувати. З цією метою росіяни б’ють по видавництвах, друкарнях, складах готової продукції, книгарнях та бібліотеках.

Попередники росіян — нацисти ХХ століття

10 травня 1933 року в Берліні та інших університетських містах Німеччини відбулися організовані спалення книжок. За даними Меморіального музею Голокосту у США, підтримані владою пронацистські студентські організації влаштували такі акції більш ніж у двадцяти містах.

Тоді у вогонь кидали десятки тисяч видань авторів, оголошених «небажаними» — це були єврейські письменники, соціалісти та пацифісти, ліберальні та демократичні інтелектуали. Їхні книги вилучали університетських і публічних бібліотек, книжкових магазинів та приватних зібрань.

Після початку Другої світової війни цю політика зі знищення небажаних для нацистів книг поширили на окуповані третім рейхом країни. Спеціальні нацистські структури вилучали книжкові й архівні колекції у єврейських громад, наукових установ, політичних організацій та приватних власників. Частину рідкісних видань вивозили до Німеччини для контрольованих режимом дослідницьких фондів, а дублікати й «небажану» літературу знищували.

російські окупанти почали нищити книги вже з 2014 року

Після анексії Криму у 2014 році російська окупаційна влада почала вилучати українські підручники та книжки зі шкіл і бібліотек та замінювати їх російськими. Amnesty International у матеріалі про десять років окупації Криму зазначає, що українські книжки вилучали з бібліотек, що стало одним із елементів руйнування української та кримськотатарської ідентичності на півострові.

Представництво Президента України в Автономній республіці Крим, посилаючись на дослідження Української Гельсінської спілки з прав людини «Освітнє поле на тимчасово окупованих територіях України (2014–2019 рр.)», повідомляло, що після окупації почалася заміна українських підручників російськими, а зі шкільних бібліотек у Криму вилучили всі підручники, за якими діти навчалися до 2014 року.

Збереглися також свідчення про фізичне знищення українських книг у тимчасово окупованих районах Луганської та Донецької областей. «Російськомовні підручники з’явилися одразу… Нові українські книги зникли. Під час окупації для навчання використовувалися старі книги 2004 року, 2000-х років. У нас були книги такого віку. Усі нові видання на той час — вони зникли. Найімовірніше, їх спалили», — згадував один із тих, хто навчався після 2014 року на території так званих «народних республік».

У поданій Україною до ЮНЕСКО доповіді про виконання Конвенції проти дискримінації в освіті зазначалося, що на тимчасово окупованих територіях створена росіянами адміністрація відмовлялася від підручників, надрукованих в Україні, а за повідомленнями медіа українські підручники спалювали та знищували. Так російські окупанти діяли в Україні подібно до нацистів другої третини ХХ століття.

Знищені українські книги заміняють російською пропагандою

Після 2022 року ця політика продовжилася та поширилася на інші тимчасово окуповані території України. Окупаційні адміністрації вилучають українські видання, формують списки «екстремістської» літератури та наповнюють інформаційний простір російською пропагандою.

У липні 2026 року Центр протидії дезінформації повідомив, що російська влада підготувала для шкіл і бібліотек новий список так званої Z-літератури, яка героїзує окупаційні війська, виправдовує агресію та має використовуватися для позакласного читання дітей.

Схема, як бачимо, залишається тією самою, що й у нацистській Німеччині — спочатку з публічного простору вилучають і знищують шкідливі з точки зору встановленого режиму книги, а потім заповнюють вільне місце агресивною пропагандистською літературою, що закріплює офіційну ідеологію.

Утім, росіяни не тільки повторили, але й перевершили своїх нацистських попередників. Окрім вилучення і знищення українських книг на тимчасово окупованих територіях, вони вдалися до планомірного систематичного знищення українського книговидавництва в цілому.

Хронологія книговбивства влітку 2026 року

2 липня у Києві російський удар знищив центральний склад логістичного партнера BookChef — Denka Logistics. На складі зберігалося близько 800 тисяч книжок видавництва. Того самого дня була пошкоджена друкарня «Мегаполіграф», де саме друкували підручники до нового навчального року. Під ударом опинилося також виробниче обладнання, папір та продукція, яка перебувала у процесі друку.

19 липня у Києві під час масованої атаки росіяни одночасно вдарили по кількох ланках видавничого виробництва. Склад «Книголаву» був знищений разом із приблизно 250 тисячами книжок. Одне з найбільших українських поліграфічних підприємств — друкарня «Конві» — втратило близько 5 тисяч квадратних метрів виробничих площ. Загалом там було знищено або пошкоджено близько 600 тисяч книжок різних видавництв, серед них значна кількість шкільних підручників.

1 серпня у Харкові російські реактивні безпілотники двічі влучили у спільний автоматизований логістичний центр RNK-Ranok та мережі «КнигоЛенд». Як повідомило видавництво «Фабула», на складі зберігалася продукція «Ранку», Readberry, «Жоржа», «Фабули», «Ще однієї сторінки», Varvar Publishing, «Основи», «Своє», Korali Books, «Кенгуру», 4mamas та інших видавництв.

Пожежа знищила близько 8 мільйонів примірників 28 тисяч найменувань книг. Серед них були приблизно 600 тисяч шкільних підручників. Попередні збитки оцінювали приблизно у 1 млрд гривень. Тим самим ударом було знищено і склад видавництва настільних ігор Rozum.

5 серпня росія знову вдарила по книжковій логістиці — цього разу по резервному складу BookChef, який використовували після знищення основного складу 2 липня. Видавництво повідомило про втрату ще понад 100 тисяч книжок — як складських залишків, так і новинок, що щойно надійшли з друкарень. Таким чином, дві російські атаки менш ніж за півтора місяця знищили близько 900 тисяч книжок BookChef.

Станом на 3 серпня профільне видання «Читомо» оцінювало втрати у щонайменше 9,65 млн примірників, а після знищення ще понад 100 тисяч книжок BookChef 5 серпня документований мінімум зріс приблизно до 9,75 млн книжок.

Книги знищують в промислових масштабах, щоб ліквідувати українців як націю

Наведений перелік далеко не повний, адже впродовж широкомасштабного вторгнення й особливо влітку 2026 року під ударами російських окупантів одночасно опинилися всі ключові етапи книжкового виробництва та розповсюдження книг: офіси видавництв, друкарні з сировиною й обладнанням, склади з готовими накладами, великі логістичні центри, книгарні й бібліотеки.

Станом на кінець червня 2026 року Міністерство культури повідомило про 890 пошкоджених або зруйнованих внаслідок російської агресії українських бібліотек. При цьому здійснити повний підрахунок неможливо через окупацію частини територій України.

Сучасна далекобійна зброя дозволяє росіянам легко перевершувати нацистів за ефективністю, знищуючи сотні тисяч та мільйони примірників книг без потреби звозити їх на площу та розкладати величезне багаття. Влучання ракет та дронів по інфраструктурі книговидавництва критично руйнує цілу галузь.

Системність російських ударів по книговидавництву повністю виключає будь-яку випадковість і дозволяє говорити про цілеспрямовану стратегію зі знищення української книги. Так росіяни прагнуть позбавити українців змоги читати власною мовою, берегти та розвивати національну культуру, вивчати свою історію, виховувати на українських текстах дітей і відтворювати себе як окрему політичну та культурну націю.

Саме книга зберігає мову, історичну пам’ять, уявлення про власну державу та передає їх наступному поколінню. Тому знищення книжкової інфраструктури вкладається у ширшу мету росії — ліквідувати не лише українську державність, але й українську національну ідентичність.