Сьогодні, 9 травня, йому мав би виповнитися 51 рік.

Андрій Бахтов мріяв бути вчителем, а довелося взяти до рук зброю і стати на захист рідної землі від ворога. Досвід мав неабиякий: служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», брав участь у миротворчих місіях в Югославії. У 2014 році став одним із засновників добровольчого батальйону «Миротворець», визволяв Слов’янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк (кол. Новгородське), вижив у «зеленому коридорі» під час виходу з Іловайська, повернувся на передову. У 2022 році разом із побратимами приєднався до батальйону «Свобода» бригади «Рубіж». Десятки людей завдячують життям його витримці та професіоналізму. Останній бій з ворожою ДРГ прийняв 10 серпня 2022 року поблизу селища Зайцеве на околицях Горлівки.

Андрій народився 9 травня 1975 року в селі Тимирязівка Костанайської області в Казахстані, куди свого часу зі Смоленщини переїхав прадід за Столипінською реформою. Дитинство минуло в Красноярському краї, а юність — на Хмельниччині, звідки родом мама. Порівняння різних традицій допомогло зробити свій вибір. «Раніше я дуже часто їздив у Сибір. Це такі спогади дитинства: тайга, сосни. Але коли дивишся, як там живуть люди і як живуть у нас — це зовсім інший уклад. Я в Сибіру в 5 років навчився курити — там так було прийнято. Пити, курити там починають дуже рано. Усі жили в дєрєвнях, в перекошених-заброшених — всі знають, який там уклад. Так от, у мене зовсім інші цінності, які я прагну відстоювати», — згадував чоловік в одному з інтерв’ю.

Ще в школі захопився спортом. Закінчив з червоним дипломом Кам’янець-Подільський педагогічний інститут, викладав фізкультуру, пізніше отримав ще й диплом практичного психолога. Був тренером з багатьох видів спорту: бокс, біг, плавання, лижні гонки, стрільба, рукопашний бій, офіцерське триборство, сам брав участь у змаганнях.

Як практичного психолога його запросили у спецпідрозділ МВС «Беркут» працювати з персоналом. Брав участь у миротворчих місіях в Югославії. Утім, після перемоги на виборах Віктора Януковича у 2010 році принципово подав у відставку, вийшов на пенсію за вислугою років, повернувся до тренерства, зайнявся бізнесом.

Брав участь у «податковому майдані». Під час Революції Гідності у 2014 році входив до керівництва Самооборони Майдану у Хмельницькому.

Після анексії росіянами Криму Андрій разом із побратимами з миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону «Миротворець», став заступником командира Андрія Тетерука — по роботі з особовим складом, визволяв Слов’янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк (кол. Новгородське). У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську, кілька днів пішки добирався до своїх після розстрілу росіянами колони в «зеленому коридорі».

Вижив, повернувся на передову. Після обрання Андрія Тетерука до Верховної Ради фактично очолив батальйон МВС «Миротворець». Воював у багатьох гарячих точках, доки не було ухвалено рішення про відведення добровольчих формувань у тил. Після повернення прийняв запрошення від Академії внутрішніх справ та очолив там кафедру військової підготовки. Опікувався родинами загиблих побратимів з батальйону «Миротворець».

Коли почалося повномасштабне вторгнення, разом зі своїми вихованцями пішов у ДФТГ, тримав оборону на Оболоні. Сподівався на відновлення батальйону «Миротворець», але прийняття такого рішення затягувалося. Тоді з побратимами приєднався до добровольчого батальйону «Свобода» у складі бригади «Рубіж» (тоді ще — 4-та бригада оперативного призначення НГУ імені Героя України сержанта Сергія Михальчука). Маючи звання підполковника поліції, пішов у піхоту молодшим сержантом. З ним пішли й троє його курсантів з Академії МВС.

Бойовий досвід, уміння працювати з людьми та розуміння ситуації «Тихого» (такий позивний Андрій Бахтов отримав за врівноваженість і здатність контролювати емоції) не раз рятували бійців у критичних ситуаціях. Саме він був одним із організаторів відходу батальйону з околиць Сєвєродонецька в червні 2022 року, коли суміжники оголили фланг, а всі мости через Сіверський Донець були пошкоджені ворогом. Відходили малими групами під шквальним обстрілом з інтервалом в 10 хвилин — і вийшли всі практично без втрат.

Його авторитет серед бійців був беззаперечний. «Він завжди був попереду, всього вчив власним прикладом. Усі позиції перевіряв особисто. І бувало так, що під обстрілами починається мандраж, а з’являється „Тихий“: „Хлопці, як у вас тут, порядок?“ — і все стає на свої місця. Він однією своєю появою вселяв спокій і впевненість, що все буде добре», — розповідав про командира один з курсантів, Віктор Нестеренко з позивним «Малиш». 26 липня за наполяганням бійців він був призначений командиром 6-ї роти батальйону «Свобода».

Останній бій Андрій Бахтов прийняв 10 серпня 2022 року поблизу селища Зайцеве на околицях Горлівки. Тоді ворог на одній позиції застосував реактивну установку для розмінування УР-77 «Метеорит», відому під назвою «Змій Горинич», і ворожа ДРГ окопами зайшла в тил. Російську мову в окопі випадково почули дронарі. «Тихий», не роздумуючи ні на мить, взяв зброю й пішов у розвідку. Він встиг виявити ДРГ і прийняти бій, але врятуватися не встиг. Викриту ДРГ пізніше ліквідували бійці батальйону, запобігши значно більшим втратам.

Поховали Андрія Бахтова в Хмельницькому на Алеї Слави. У нього залишилася мати, дружина та троє синів.

Іменем Андрія Бахтова названа Новосільська гімназія Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, де він починав свій педагогічний шлях. У 2022 році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».

Наталка Позняк-Хоменко

Фото з сімейного архіву

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform