Віталій Воронко народився і виріс в селі Сварицевичі, що на Рівненщині.

Закінчив Сварицевицьку школу I-III ступенів. Був третьою дитиною в сім’ї.

З дитинства був веселим, активним та різностороннім хлопцем, мав багато друзів. Був щирим і надійним другом, завжди готовим прийти на допомогу.

«Я згадую, як він був маленьким. Я часто зі школи приносила для нього шкільну випічку. Він мене завжди чекав», — розповіла сестра Наталія.

«Пам’ятаю, як я приїхала з-за кордону і перше, що він зробив, взяв мене на руки та покрутив, хоч він був набагато менший за мене», — згадала сестра Яна.

«Наш Віталій — або, як ми всі звикли до нього звертатись „Веталь“ — полюбляв у перервах між уроками розповідати анекдоти та смішні історії, які могли розсмішити навіть найсуворіших вчителів. Згадуючи його, відразу перед очима з’являється остання парта біля вікна, за якою він любив сидіти», — згадала однокласниця Інна Московчик.

За словами сестри Наталії, у 2020 році Віталій був призваний до війська. Проходив службу у військовій частині в Ужгороді, мав дві спеціальності: «артилерист» і «водій-механік». У березні 2021 р. зарахований до складу частини, що брала участь у бойових діях на сході України.

Після початку широкомасштабного вторгнення РФ Віталій Воронко загинув.

Це сталось 5 жовтня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гаврилівка Херсонської області.

Йому було 22 роки.

Похований на кладовищі в рідному селі.

Відповідно до указу Президента України від 22 червня 2022 року № 433 солдат ВОРОНКО Віталій Сергійович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять та шана Герою!

Використано матеріали з ресурсів president.gov.ua, memory.rv.ua.

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Фото: з родинного архіву

Дарина Холодько