Не була в тій частині Свидовця купу років. Звичайно чула, що «Драгобрат — це Буковель для бідних» і, відповідно, що там багато кросівково-шльопочних туристів-одноденок. Але масштабів не уявляла і близько. А кількості транспорту і поготів.

Але цієї суботи, йдучи частину треку попри витяги, мала такі сильні враження від побаченого, шо вперше за понад 4 роки заплакала,— щось в мені зламалось.

Починаючи від Близниць і Жандармів, через Стіг і Котел та аж до Геришаски по вершинах хребта і по траверсам чотирьохполосні автотраси в коліно глибиною. Майже цілодобові нескінчені каравани шишиг, джипів, буханок, нив, квадриків і ендуро.

Отари овечок замінили отари людей, тисячами йдучи і їдучи з бухлом, сміттям і криками в гори, конвеєром.

Людей з наплічником побачила за той день всього кілька, десь може з-десяток, теж переважно в шоковому стані. Дим від згорілого в моторах дизеля, гуркіт на всю околицю, порохи стоять до неба стовпом. Йшла із завʼязаною хусткою на обличчі, вона за кілька годин стала сива, на зубах пісок, в носі — ніби шпаклівку перетирала, певно тре в респіраторі йти, хоча теж навряд допоможе.

Ерозія грунтів просто жахлива, без рекультивації не уявляю за скільки десятків років це саме зможе відновитись аби зникнути безслідно. У колись кришталевих озерах миють болото джипи..

Про знищену безповоротно первозданну красу гір говорити взагалі не доводиться, немає з ким. На зауваження відповідають матом і тезами «ви тут у нас в гостях, а ми місцеві і нам вирішувати», «тут завжди була дорога» та «а ви нашо сюди до нас прийшли?».

Я не маю кількох вільних тижнів аби дослідити законодавство ще й у цій сфері, потенційні запобіжні важелі і межі біосферного заповідного фонду аби прокачати медійку темою. Але я маю питання: цим що, взагалі нікому зайнятись?

Нікому не цікаво? Всім це подобається? Жодного профільного відомства, організації?

У нас же ціле міністерство є відповідне,— чим вони займаються крім того, що пʼють каву? Чи на їх думку все норм і так і має бути? Чи відкати від горе-горо-таксистів надто приємні, шо ви це дозволяєте?

Скільки коштує ваша совість, нешановні?

Як лиш можна було, отримавши в подарунок таку неймовірну і величну красу, так легковажно і цинічно її збезчестити, так зґвалтувати і понівечити природу своїм бажанням наживи? Чи вам засліпило, чи вам очі попухли? Чи все ж гроші їх затулили? Чи оце і справді вам подобається всім і всім з цим ок? А може це справді зі мною щось не так, вже й не знаю..

Там під Близницею валяються розбиті понівечені рештки білого джипа,— така маленька приємна радість. Сподіваюсь водій і його туристи були всередині. Хай кожного такого недолугого таксиста і кожного його пасажира, який бодай раз замовив і скористався такою послугою, зустріне на дорозі його камінчик і така ж доля. Ні, не шкода. Бо їм не шкода взагалі нічого. В них жодної зайвої думки, лише гроші у одних і баранячі голови у інших.

І так, я розумію, чому у нас обирають, як не Кравчука, то Януковича, а як не їх, то й ше кого згірше.

Вигляд цих гір — усереднене обличчя українського виборця. Бо влада та ефективність роботи її кластерів — це завжди лише відповідь на запит суспільства і відображення їх рівня освіти, культури та свідомості.

Людську цивілізацію знищать не інопланетяни чи віруси, ні. Банальні захланність і неосвіченість справляться швидше. Певно хай скоріше би, бо спостерігати це все нестерпніше. Ідіократія як вона є.

На фото вид на гори Стіг та Жандарм.