До 70 кілограмів спорядження за плечима, десятки кілометрів до позиції та тижні безперервного спостереження за противником.

Робота сучасного снайпера — це далеко не лише влучний постріл. Масове застосування безпілотників і розвиток технологій суттєво змінило її: тепер військовим доводиться постійно шукати нові способи маскування, дистанційно вести спостереження та пристосовуватися до загроз з повітря.

Про навчання, бойові виходи та як розвиток технологій вплинув на роботу снайперів військовослужбовці 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан» з позивними «Ефіоп» та «Майстер» розповіли кореспонденту АрміяInform.

Він інженера до снайпера

Командир відділення роти снайперів спеціального призначення «Ефіоп» долучився до війська добровольцем у 2022 році. За час служби встиг побувати інженером, стрільцем і кулеметником. Коли його товариша перевели в інший підрозділ, вирішив піти за ним. Так і став снайпером у бригаді «Спартан».

Навчання проходив як в Україні, так і за кордоном. Загалом підготовка тривала близько восьми місяців. Проте, як зауважує «Ефіоп», цю спеціальність повністю опанувати неможливо.

— Її не опануєш навіть за десять років. Кожного разу щось нове, нове і нове. Ти завжди чогось вчишся, — наголошує він.

На його думку, хороший снайпер має бути здатним самостійно й швидко ухвалювати рішення у критичних випадках.

— Є ситуації, коли треба дуже швидко приймати рішення незалежно від наказів командирів. На війні буває, що немає зв’язку. Тому головне — це самостійність, швидкість і агресія до ворога.

Понад 2500 метрів до цілі

Основною частиною роботи снайпера «Ефіоп» називає спостереження. Група отримує визначений сектор і контролює його цілодобово.

— Нам видають сектор, за яким ми маємо спостерігати 24 на 7. Він може бути й на 360 градусів. Ми виходимо двійками, трійками. У нас основна частина роботи відбувається через тепловізор. Ми бачимо будь-яке пересування.

Це просто тепло, силует людини. Ми не знаємо, це наші побратими, інші підрозділи чи противник. Тому спочатку питаємо, хто в цьому секторі пересувається. Якщо це противник, то усуваємо. У мене найдовший вихід тривав 48 днів, — розповідає захисник.

Снайпери працюють з різноманітних гвинтівок.

— Ми працюємо практично з усього. У нас великий вибір. Мені найзручніше з 338 (ред. — снайперська гвинтівка з калібром .338). Менше калібр — більше проблем. З 338 немає проблем. Чому? По-перше, важча куля і ти можеш працювати, незалежно від того, чи слабкий вітер. Ти можеш навіть на нього увагу не звертати на коротких дистанціях. І ти так відпрацюєш по противнику набагато швидше, ніж з малокаліберних, — пояснює він.

Залежно від ситуації оборонці відпрацьовують як по ближніх, так і по дальніх цілях. Найбільша відстань, на якій доводилось працювати «Ефіопу», становила 2540 метрів.

15 окупантів за 50 метрів

Військовий зауважує, що кожен вихід відрізняється від попереднього. Іноді група снайперів може провести на позиції десятки днів, так і не відкривши вогонь по ворогу.

— Можемо просидіти 40 днів і жодного разу не відпрацювати. А можемо зайти — і за один день багато противників «нахлопати», — каже він.

Захисник пригадує один з бойових виходів. Четверо військових взимку зайшли в будівлю та зайняли кругову оборону.

— У нас противник був справа і спереду. Справа було у районі 15 людей на дистанції 50 метрах. Зранку почався сильний туман. Велика проблема в тому, що через нього ти в тепловізор не бачиш нічого. Я просидів цілу ніч за прицілом. На ранок чотири вороги на нашу позицію заходили. І їх так усунули. Не дали їм штурмувати нашу позицію. Сиділи далі тихо, спокійно, — розповідає він.

Від фрезерувальника до снайпера

Нині «Ефіоп» працює разом із «Майстром». Він також долучився до війська у 2022 році. У цивільному житті працював фрезерувальником на заводі та грав у футбол.

— Я надивився багато на початку війни, вони (ред. — військові рф) робили страшні речі. Українські діти почали гинути. Я пішов воювати за дітей. У мене самого є донька, — каже він.

Спочатку був кулеметником, неодноразово брав участь у штурмових діях. Згодом отримав можливість опановувати бажану спеціальність.

— Для мене снайпер — це все. Я з самого дитинства мріяв про цю посаду, — запевняє захисник.

Навчатися він почав у 2023 році. Йому довелось докласти чимало зусиль, щоб здійснити дитячу мрію.

— Найскладнішою для мене була математика, бо в школі погано вчився. Перший курс я взагалі хотів покинути. Просидів два тижні, і голова закипіла. Пішов до інструктора, кажу: «Мабуть, все». А він говорить: «Ні, йди вчись».

Я зібрався з думками й пішов розпитувати кожного інструктора. Приходив до них, перезапитував по мільйону разів, почав рахувати. Воно, як пішло… Я перший курс пройшов, і це мене змотивувало йти далі. Я можу. А раз я можу, значить, треба йти далі. Я люблю цю роботу, — розповідає він.

70 кілограмів вантажу і 20 кілометрів попереду

«Майстер» став снайпером другої категорії. На відмінно від «Ефіопа», йому наразі найбільше подобається працювати зі снайперською гвинтівкою UAR-10 з калібром .308.

— За рахунком своєї швидкострільності вона мені більше подобається, тому що у нас зараз дистанції невеликі й через рельєф місцевості мені вона більше підходить. Вона напівавтомат, — говорить він.

У захисника перед кожним бойовим виходом є традиція — погладити гвинтівку, щоб її не заклинило. Для «Майстра» однією з найважчих частин роботи є захід і вихід з позицій. До бронежилета, шолома, автомата та рюкзака з необхідними речами додається й гвинтівка, а долати відкриті ділянки доводиться максимально швидко.

— Зараз йти тяжко, коли немає нічого, навіть посадок. Тобто потрібно не просто йти, а бігти, — каже він.

«Ефіоп» додає, що снайперам інколи доводиться нести на собі до 70 кілограмів.

— Буває вага до 60–70 кілограмів і дистанція понад 20 кілометрів. Ми заходимо на позиції на понад місяць. І з собою на місяць все не візьмеш. Це велика проблема. Але зараз трохи легше стало, бо їжу нам можуть закинути «Вампіром» (ред. — важкий бомбер Vampire), — говорить він.

Як розвиток технологій вплинув на роботу снайперів

З розвитком безпілотників для снайперів особливо складною стала робота вночі. Дрони з тепловізійними камерами суттєво збільшили ризик викриття позиції після застосування зброї.

— Літають дрони з тепловізійними камерами й бачать політ кулі, оскільки вона тепла. Нас так один раз засікли. Ми усунули трьох ворогів, і противник побачив, звідки ми стріляємо, спалив те місце. Ми одразу перемістились. Всі залишились живі, — говорить «Ефіоп».

Водночас він переконаний, що дрони не лише ускладнили роботу, а й змусили снайперів шукати нові рішення для більш безпечної та ефективної роботи. Одним із них стало дистанційне спостереження, яке дозволяє військовому слідкувати за сектором на безпечній відстані.

Командир відділення роти снайперів спеціального призначення «Ефіоп» / Фото Дар’ї Москалець

— Приціл дуже сильно псує зір. Це як дивитись телевізор на відстані 15 сантиметрів. Так ми не лежимо постійно за гвинтівкою, а організовуємо спостереження з більш безпечного місця. Був випадок, коли це врятувало життя. Прилетіла міна і пробила тільки приціл гвинтівки, — пригадує захисник.

Сучасна робота снайпера вже давно не обмежується лише влучною стрільбою. Це постійне спостереження, тривалі виходи, робота із сучасними технологіями, а головне — безперервне навчання й адаптація до змін на полі бою. Те, що було ефективним ще кілька років тому, сьогодні може вже не працювати. Тому «Ефіоп» і «Майстер» продовжують удосконалювати навички та шукати нові підходи до роботи.