Ексклюзив

Група з 41 дитини, чиї батьки загинули, захищаючи Україну, перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, повернулася з оздоровчо-пізнавальної подорожі до Угорщини та Італії. Будапешт, альпійське озеро, гори, спорт, екскурсії й звичайне дитяче спілкування – для учасників програми це були не просто кілька тижнів за кордоном, а можливість хоча б ненадовго змінити реальність війни на реальність, у якій можна просто бути дітьми.

Про поїздку та багаторічну програму підтримки дітей розповіла голова Європейської асоціації жінок України Віолетта Дворнікова. За її словами, нинішня група об’єднала дітей із Києва, Ірпеня, Броварів, Вишгорода, Львова, Стрия, Славського, Чернівців, Вінниці, Чернігова, Тернополя, Житомира, Малина, населених пунктів Харківщини й Донеччини, а також Криму.

За кілька років Європейська асоціація жінок України долучилася до оздоровлення та організації дозвілля приблизно тисячі дітей. Лише цього літа такими програмами було охоплено 145 дітей, минулого літа – 180.

Від деокупованого Ірпеня – до системної програми

Дитячий напрям у Європейській асоціації жінок України з’явився не як окремий разовий проєкт. За словами Дворнікової, усе почалося у 2022 році після звільнення Ірпеня, коли стало очевидно, наскільки сильно війна вдарила по дітях: окупація, евакуація, зруйновані домівки, втрати близьких, повітряні тривоги й обстріли стали частиною їхнього досвіду.

«Тоді було дуже просте бажання – хоча б ненадовго повернути їм дитинство», – говорить Віолетта Дворнікова.

Одними з перших стали безкоштовні поїздки на Закарпаття для понад 100 дітей з Ірпеня. Того ж року завдяки співпраці з Культурною асоціацією українців у Трентіно «RASOM» APS діти вперше поїхали на відпочинок до Італії. Згодом географія програм розширилася: у 2023 році 25 дітей з Ірпінської громади побували в Грузії, ще 25 долучилися до святкування Дня Незалежності України в Трентіно. У 2023-2025 роках разом з італійськими партнерами організовували 30-денний відпочинок для дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей у Бергамо, Больцано та Лоді. Були також поїздки до Болгарії, Ріміні, Венеції, Львова та інші дитячі програми.

Цьогорічна група стала особливою: до неї увійшли саме діти полеглих захисників, військовополонених і зниклих безвісти. Дворнікова наголошує: за чотири роки йдеться вже не про окремі подорожі, а про постійний напрям допомоги дітям, «яким війна надто рано показала доросле життя».

Будапешт став частиною маршруту

Цього разу маршрут побудували так, щоб сама дорога до Італії теж стала окремою частиною програми. У Будапешті діти відвідали Парламент Угорщини, побачили місто, вирушили на прогулянку Дунаєм і повечеряли в центрі столиці.

До організації перебування групи в Угорщині долучилася Ліліана Грекса – парламентська речниця української національної меншини в Державних зборах Угорщини. За словами Дворнікової, підтримку ініціативам організації також надають Посольство України в Угорщині та Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Федір Шандор. Місцевим партнером стала Асоціація українців «Єдність» у Будапешті.

Після Угорщини група продовжила подорож до італійського Трентіно – у SOS Summer Camp Feriendorf у Кальдонаццо. Там екскурсійний темп змінився на відпочинковий: спорт, ігри, прогулянки, гірські маршрути, знайомство з регіоном і час на березі альпійського озера.

У програмі були 30-метровий водоспад Cascata del Lupo, середньовічний замок Буонконсільйо та науковий музей MUSE. Але, як підкреслює Дворнікова, головним сенсом таких поїздок залишаються не туристичні точки.

«Ми не можемо забрати цей біль. Але можемо хоча б на певний час дати дітям можливість опинитися в іншій реальності – прокинутися без вибухів, побачити гори, озеро, нове місто, знайти друзів, сміятися, танцювати на дискотеці й просто бути дітьми», – каже вона.

За красивими фотографіями – документи, кордони і цілодобова відповідальність

Організація дитячої поїздки під час війни, особливо через кілька країн, – це значно більше, ніж знайти автобус і місце для проживання. За словами Дворнікової, найбільший виклик – відповідальність за кожну дитину, яку родина передає команді на час подорожі.

Підготовка охоплює документи й дозволи, транспорт, перетин кордонів, страхування, проживання, харчування, медичний супровід, безпеку, програму та постійну комунікацію з родинами. Частина цієї роботи залишається непомітною для тих, хто бачить лише фотографії з табору чи екскурсій.

«Коли батьки довіряють тобі свою дитину і вона їде через декілька країн, ти відповідаєш буквально за все», – пояснює голова асоціації.

Лікарі, педагоги й аніматори їдуть із дітьми безкоштовно

Окремий блок роботи – команда супроводу. Це лікарі, педагоги, аніматори, спортсмени та інші фахівці, які перебувають із дітьми фактично цілодобово. Дворнікова наголошує: вони не отримують за це оплату, залишають власні родини та роботу, а дехто бере відпустку за власний рахунок.

Цього року з групою поїхала Людмила Мельничук – дитячий лікар, педіатр-ЛОР. За словами Дворнікової, вона взяла відпустку за власний рахунок, щоб супроводжувати дітей і відповідати за їхнє здоров’я протягом подорожі.

Значну частину організаційної роботи веде Ірина Мигитко, яка в Європейській асоціації жінок України відповідає за дитячий напрям. На ній – комунікація з родинами, формування груп, документи, координація супроводу і десятки питань, які виникають до виїзду та вже під час маршруту.

«Цей проєкт тримається не тільки на фінансах. Передусім він тримається на людях», – підсумовує Дворнікова.

Окремо Віолетта Дворнікова говорить про довіру родин. Адже відпустити дитину на кілька тижнів за кордон – непросте рішення для будь-яких батьків, а особливо для сімей, яких війна торкнулася особисто.

«Особлива вдячність – нашим родинам. Мамам, татам, рідним та опікунам, які довірили нам найдорожче – своїх дітей. Серед учасників цієї поїздки були діти наших загиблих Героїв, захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Я розумію, скільки хвилювань стоїть за рішенням відпустити дитину так далеко від дому. Тому для нас ця довіра – величезна відповідальність. Ми вдячні кожній родині, яка була з нами на зв’язку, підтримувала і довірилася нашій команді», – зазначила Дворнікова.

Одна поїздка – внесок десятків людей і організацій

Цьогорічну програму забезпечували спільно українські та міжнародні партнери. До реалізації проєкту долучилися ГО «Ukraine 2.0» на чолі з Юлією Коваленко – у межах проєкту «Ветерани – шлях додому», Всеукраїнська профспілка військових, правоохоронців та учасників бойових дій, Культурна асоціація українців у Трентіно «RASOM» APS, SOS Children’s Villages/SOS Summer Camp Feriendorf та ITAS Solidale. До підтримки також були залучені підрозділи Сил безпеки й оборони України та їхні патронатні служби, які опікуються дітьми загиблих, зниклих безвісти та полонених військових.

Багаторічним партнером в Італії залишається «RASOM» APS на чолі зі Стефанією Шмітс. Саме тривалу співпрацю з цією асоціацією Дворнікова називає одним із ключових елементів, який дозволяє не починати організацію кожної поїздки з нуля.

Серед партнерів цьогорічної програми був і Благодійний фонд Олександра Пащинського, який долучився до ініціативи у співпраці з ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ». Київщина». Дворнікова назвала внесок фонду вагомим і наголосила, що для таких проєктів особливо важливі партнери, готові брати на себе конкретну частину відповідальності, а не обмежуватисядекларативною підтримкою.

«Такі поїздки – це не лише подорожі та нові враження. Це можливість змінити звичне середовище, відволіктися від повсякденних переживань. Для Благодійного фонду Олександра Пащинського підтримка дітей українських Героїв є важливою частиною роботи. Діти наших захисників мають знати, що вони не залишаються наодинці», – зазначив Олександр Пащинський.

Ще один приклад сталої допомоги, який наводить Дворнікова, – Олексій Шпіонов із World Central Kitchen. Уже кілька років він допомагає з харчуванням у дорозі та забезпечує дитячі групи сендвічами. Для великої групи, яка проводить багато годин у дорозі, така на перший погляд невелика підтримка перетворюється на конкретну частину логістики.

Спонсорів знаходити складніше, а запит на допомогу зростає

За словами Віолетти Дворнікової, сьогодні соціальним проєктам дедалі важче знаходити фінансування, ніж у перші роки повномасштабного вторгнення. Втома накопичується і в Україні, і за кордоном, ресурсів стає менше, тоді як кількість родин і дітей, яким потрібна підтримка, не зменшується.

Саме тому організація робить ставку не на одного великого спонсора, а на систему партнерств. Один бізнес може взяти на себе транспорт, інший – страхування, проживання чи харчування, ще хтось – екскурсію або конкретну кількість місць для дітей.

«Не обов’язково самостійно профінансувати весь проєкт, щоб стати його важливою частиною», – зазначає Дворнікова.

За її словами, найбільше зараз потрібні саме постійні партнери – бізнеси й благодійники, які готові підтримувати напрям не одноразово, а протягом кількох років. Це дозволяє заздалегідь формувати групи, планувати маршрути й не починати кожен новий сезон із пошуку коштів з нуля.

Наступна мета – не одна група, а кілька

Нинішня поїздка охопила 41 дитину, однак сама організація має досвід роботи з набагато більшими групами. Якщо вдасться розширити коло постійних партнерів, наступного року в асоціації розраховують організувати вже кілька заїздів і охопити щонайменше 100 дітей, а за достатнього фінансування – значно більше.

«Моя мета – щоб ми не починали щороку з питання: «Чи знайдемо гроші на наступну поїздку?». Я хочу, щоб це була системна програма, яку ми можемо планувати наперед», – говорить Дворнікова.

Для організаторів це питання не лише кількості поїздок. У центрі програми – діти, які живуть із досвідом втрати, очікування звістки з полону або невідомості щодо зниклого безвісти батька чи матері. І саме тому кілька тижнів без сирен та вибухів для них мають іншу вагу, ніж звичайна туристична подорож.

«Для дорослого це може бути вартість квитка, автобуса, сендвіча чи проживання. А для дитини – кілька тижнів без вибухів, нові друзі, гори, озеро, сміх і відчуття, що про неї пам’ятають і вона не залишилася сама», – каже Дворнікова.

Після завершення програми всі 41 учасник повернулися в Україну. Проєкт організатори присвятили пам’яті полеглих українських захисників, а його практичний зміст формулюють простіше: турбота про їхніх дітей і можливість хоча б ненадовго повернути їм частину дитинства, яке забрала війна.

Читайте також: «Для мене величезна честь»: Ліліана Грекса отримала відзнаку Ukrainian Woman in Europe

Фото: Віолетта Дворнікова.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.