Двомісячний кадровий вакуум у Білогородській сільраді закрили класичним кулуарним договорняком. 7 жовтня депутатський корпус слухняно проголосував за призначення новою секретаркою ради 28-річної Ірини Білозор. Формально – звичайна рокіровка, а на ділі – демонстративний протекторат. Офіційне рішення чорним по білому фіксує: кандидатуру депутатки від ВО «Батьківщина», яка раніше комфортно вмостилася в апараті сільради, особисто висунув голова громади Антон Овсієнко.

Місцевий інформаційний простір миттєво вибухнув: у ЗМІ Білозор відкрито таврують як фаворитку Овсієнка, яка через особисті прихильності отримала необмежений карт-бланш на управління громадою. І поки чиновники намагаються зберегти хороше обличчя при поганій грі, суха хронологія документів показує реальну картину: розчищене місце, двомісячний торг і персональна подачка від голови для «своєї» людини.

Від «тимчасово не працює» – до одного з ключових крісел сільради

Кар’єрний стрибок 28-річної Ірини Білозор більше нагадує сплановану політичну спецоперацію, аніж випадковий збіг обставин. За даними Центральної виборчої комісії, під час місцевих виборів 2020 року біографія новоспеченої секретарки виглядала максимально скромно: вища освіта, проживання у Софіївській Борщагівці та лаконічний статус у графі про зайнятість – «тимчасово не працює». До сільради вона пройшла як безпартійна кандидатка за списками ВО «Батьківщина».

Далі кар’єрна траєкторія Білозор у стінах Білогородської сільради розгорталася за класичним сценарієм стрімкого номенклатурного злету. Згідно з деклараціями, спочатку вона заходить у відділ молоді та спорту, де за 2025 рік задекларувала 276,9 тис. грн зарплати, до яких додалися ще 110,9 тис. грн виплат безпосередньо від сільради. Вже 20 жовтня 2025 року Білозор претендує на ключову посаду начальника відділу організаційного та аналітичного забезпечення сільради, а в щорічній декларації за 2025 рік, поданій у березні 2026-го, це керівне крісло вже зазначене як її офіційне місце роботи.

За кілька років шлях Білозор пройшов еволюцію від безробітної депутатки від «Батьківщини» через посади в апараті сільради безпосередньо до крісла секретарки ради. У політичному контексті громади таке аномально швидке зростання виглядає не просто показним, а викликає цілком обґрунтовані запитання, адже ключову роль у цій кар’єрній трансформації відіграв той, хто особисто підписав її висунення на найвищу посаду в раді.

Овсієнко подав кандидатуру особисто

Офіційні рішення сільради свідчать про те, що процедура призначення нової секретарки пройшла за чітко зіграним та заздалегідь підготовленим сценарієм. У документі №4796 від 7 жовтня чорним по білому зазначено, що депутатський корпус розглядав не абстрактну ініціативу чи пропозицію фракцій, а пропозицію Білогородського сільського голови від 05.10.2026 щодо кандидатури депутата Білозор Ірини Олексіївни на посаду секретаря. Тобто Антон Овсієнко особисто виступив головним драйвером і гарантом її призначення, підготувавши відповідне подання за два дні до сесії.

Далі залишалося лише формально провести за процедурою таємне голосування: лічильна комісія швидко оформила протокол №9, а рада затвердила Білозор у бажаному кріслі. Для проходження кандидатури виявилося достатньо скромних 14 голосів, а під підсумковим документом постав жирний підпис того ж Овсієнка.

Кого Білозор змінила: секретаря від «Європейської Солідарності» прибрали ще в серпні

Передумовою для тріумфального сходження Ірини Білозор стала жорстка зачистка посади під підходящого кадра. До цього посаду секретаря Білогородської сільради обіймав Юрій Марченко – безпартійний політик, який у 2020 році зайшов до ради за списками «Європейської Солідарності» та очолив там однойменну фракцію. Секретарем ради Марченко став у 2022 році. Але 11 серпня 2026 року його повноваження достроково припинили.

І це сценарій аж ніяк не «за власним бажанням». Офіційне рішення ради №4684 стало сухим формулюванням про «незабезпечення здійснення повноважень» та відсиланням до цілої обойми пунктів статті 50 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Перелік претензій, прикритий таємним голосуванням депутатів, зачіпав фундаментальні обов’язки: від організації підготовки сесій і публікації проєктів рішень до контролю за їхнім виконанням, зберігання документів та сприяння депутатській діяльності. З боку апарату ради це виглядало як системне звинувачення у профнепридатності, хоча справжнє підґрунтя такої раптової відставки викликає куди більше запитань, ніж офіційні бюрократичні відписки.

Вивозив людей з окупації, підтримував військових – але за що конкретно зняли Марченка?

Раптова відставка Юрія Марченка виглядає надто неоднозначно на тлі його публічної та бэкграундної діяльності. З перших днів повномасштабного вторгнення він повернувся в Україну з-за кордону, вступив до лав територіальної оборони та особисто брав участь у ризикованій евакуації цивільних із палаючої та окупованої Київщини.

Заснована ним компанія «БілгородНет» безкоштовно забезпечувала критично важливим зв’язком підрозділи ТрО та військових, а за порятунок мешканців Ірпеня Марченко отримав офіційну подяку від міського голови. Окрім того, саме його активна позиція у раді та підтримка колег дозволили ухвалити рішення для створення заказника «Ріка-Герой Ірпінь» площею 198 гектарів, за що йому публічно дякували депутати Київської обласної ради.

Саме тому офіційне обґрунтування його звільнення «незабезпеченням повноважень» сприймається скоріше як юридична ширма, аніж реальна причина. У рішеннях від 11 серпня немає жодної фактажу чи конкретного епізоду: які саме рішення не були доведені до виконання, де саме були порушені строки чи в чому полягав провал роботи – документ мовчить. Більше того, ще наприкінці червня, всього за півтора місяця до звільнення, Марченко та Антон Овсієнко спокійно виступали разом на публічному заході у Святопетрівському, не демонструючи жодних ознак розколу чи конфлікту.

Усе це залишає відкритим головне запитання: що насправді сталося між кінцем червня та серпнем, через що місцевого підприємця, волонтера та учасника евакуації так поспішно та без пояснень позбавили посади, вичистивши кабінет для нової ставлениці?

Майже два місяці без секретаря – і кілька переносів сесії

Хронологія після звільнення Марченка теж заслуговує уваги. Його повноваження припинили 11 серпня. Наступна, 104-та сесія була скликана ще на серпень, однак її друге пленарне засідання у вересні неодноразово переносили. В офіційному реєстрі ради є, зокрема, розпорядження про перенесення від 11, 21 та 23 вересня.

Очевидно, що ці постійні перенесення сесійних засідань використовувалися для пошуку та збирання голосів під нову кандидатуру. Послідовність кроків виглядає абсолютно показовою: майже два місяці посада секретаря залишалася вакантною через відсутність домовленостей, 5 жовтня Антон Овсієнко нарешті вносить подання на свою ставленицю Білозор, і вже 7 жовтня депутати слухняно голосують за її призначення.

Від земельних схем до посади секретаря: чим відома Ірина Білозор

Нова секретарка Білогородської сільради Ірина Білозор підійшла до свого нового кабінету не просто як лояльна чиновниця, а як ключова фігура в резонансних земельних голосуваннях.

19 червня 2026 року Білозор стала однією з 13 депутатів, чиїх голосів заледве вистачило для протягування містобудівних рішень щодо 30 гектарів землі під житлову забудову – зокрема багатоквартирні будинки.

Найбільший цинізм цієї історії полягає в тому, що за два дні до сесії, 17 червня, профільна земельна комісія заблокувала це питання. Причина була критичною: повна відсутність каналізації. Троє членів комісії проголосували проти, і рішення не отримало жодного голосу «за».

Попри це, земельний провал на комісії не зупинив керівництво ради. Питання вільним чином опинилося на сесії, де під нього зачистили та зібрали мінімально необхідні голоси. Звісно ж, серед тих, хто підмахнув це рішення, була й Ірина Білозор.

На той момент вона перебувала в режимі відвертого конфлікту інтересів: очолювала організаційно-аналітичний відділ сільради, отримувала там зарплату і водночас як депутатка забезпечувала потрібні голоси за містобудівні сумнівні рішення цієї ж ради.

У червні Білозор дає вирішальний голос за протягування 30 гектарів в обхід комісії, а вже за кілька місяців голова громади Антон Овсієнко особисто винагороджує її посадою секретаря ради.

Показово, що після голосування 7 жовтня в інформаційному просторі спалахнув черговий скандал. Низка ЗМІ, відкрито заявили про особисті стосунки та близькість між Овсієнком та Білозор, а також про кулуарний тиск і «викручування» рук депутатам перед голосуванням.

Офіційних паперів про приватне життя посадовців у реєстрах немає. Але службова хронологія говорить сама за себе без жодних чуток. Білозор роками просувалася по службовій драбині в апараті Овсієнка, голосувала за потрібні голові рішення в обхід земельної комісії, а на фінальному етапі отримала від нього ж офіційне подання на посаду секретаря.

Шлях через дерибан 30 гектарів землі під забудову – до посади другої особи в Білогородці за прямим протекторатом Овсієнка. Це і є реальна картина кадрової політики в сільраді.

Читайте також: 40 тис. грн за автомат і 10 тис. грн за боєприпаси: на Вишгородщині судитимуть чоловіка за збут зброї

Фото: колаж «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.