«Раніше таке бачив лише у фільмах»: «Тіша» розповів, як окупанти маскувалися під «своїх» поблизу Рубіжного
Він кував метал на заводі, а з квітня 2022-го нищить ворога на фронті. Артем «Тіша» пройшов запеклі бої за Рубіжне й Терни та мріє про мир.
Історію бійця розповіли на сторінці 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював ковалем на електровозоремонтному заводі.
Коли Росія розпочала велику війну проти України, чоловік вирішив стати на захист Батьківщини.
З квітня 2022 року він служить у 2-му батальйоні 111-ї бригади ТрО.
«На нашу землю прийшла біда, почали гинути люди. Відчув, що не можу залишатися осторонь. Потрібно було стати на захист і дати відсіч ворогу», — згадує військовослужбовець.
За час служби Артем пройшов через бої на Луганщині та Донеччині, артилерійські обстріли й бойові завдання, у яких кожна хвилина могла стати вирішальною.
Перший бій — під Рубіжним
Перший бойовий досвід Артем отримав поблизу Рубіжного. Після облаштування позицій українські воїни потрапили під щільний артилерійський вогонь противника, який застосовував навіть запальні засоби ураження.
«Раніше таке бачив лише у фільмах. А тут усе відбувалося насправді. І ти сам опиняєшся під вогнем», — розповідає боєць.
Тоді противник вдався до підступної тактики: наблизився до українських позицій, використовуючи піксельну форму Збройних Сил України. Зав’язався запеклий бій. Українські захисники зазнали перших втрат — були загиблі та поранені. Попри це, ворога вдалося знищити.
«Прокидайся!»: голос дружини серед ночі урятував життя бійцю «Термінатору»
Місяць безперервних боїв за Терни
Восени 2022 року Артем воював у районі Тернів. Тоді на нього та його побратимів чекав місяць безперервної бойової роботи.
Як кулеметник роти вогневої підтримки, він разом з іншими бійцями стримував спроби противника прорватися до населеного пункту. Ворожа артилерія не вщухала, а піхота постійно намагалася проникнути в село.
Неодноразово Артем брав участь у боях за лісосмуги. Під прикриттям українського танка його група просувалася вперед, вибиваючи противника із зайнятих позицій.
Коли окупанти намагалися прорватися через городи та кукурудзяні поля, Артем із побратимами поспішав на допомогу українським захисникам.
Щойно одну атаку вдавалося відбити, надходило нове завдання — підтримати бійців на іншому краю села.
Так минали дні й ночі — під обстрілами, у постійній напрузі, але з незмінною рішучістю не віддати ворогу українську землю.
Найбільша мрія — щоб усі повернулися додому
За мужність і відданість військовій службі Артем нагороджений знаком пошани 111-ї окремої бригади територіальної оборони III ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».
Попри всі випробування, найбільше бажання військовослужбовця просте й щире — щоб кожного його побратима вдома дочекалися рідні та друзі.
«Ми опинилися майже в оточенні, по рації почули, що евакуації не буде»: як «Буча» пережив 90 діб на позиції та відбив 10 штурмів
А після Перемоги Артем мріє про мирне життя, заради якого сьогодні воює: створити сім’ю, мати затишну оселю та більше ніколи не повертатися до реалій війни.
Раніше АрміяInform розповідала історію командира взводу зв’язку мотопіхотного батальйону 32-ї бригади Олега із позивним «Імпульс», який разом з побратимами роздобув важливі особисті дані про командування противника.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.