Військовий з позивним «Гоша» проходив строкову службу ще в радянській армії, а у 2022 році долучився до війська, щоб боронити Україну.

Його історію розповіли на сторінці 28-ї окремої механізованої бригади.

Ігор Розумік народився 1972 року в Одесі. До повномасштабної війни мав досвід строкової служби в радянській армії: був стрільцем, потім снайпером. У 2022 році побачив, що війна не закінчиться швидко, поговорив із дружиною і вирішив добровольцем долучитися до війська.

«Здавалося, що в житті вже все зробив, але ще мав сили й бажання бути корисним», — сказав він.

У Бахмуті оборонець був другим номером кулеметного розрахунку. Допомагав працювати з кулеметом ДШК. За його словами, було дуже важко: місто розбите, кулемет важкий, а іноді треба було швидко перебігати з однієї позиції на іншу.

«Самотужки нести все це було майже нереально. Один із найважчих епізодів пам’ятаю з Херсонщини, з району Дубчан. Нас обстрілювали танк і міномети, над позиціями працювала авіація. Поруч нервував молодий побратим, і я намагався його заспокоїти. Коли на мить настала тиша, подумав, що противник перезаряджається.

Саме тоді танковий снаряд прилетів у брус поруч. Вибуховою хвилею мене відкинуло в бліндаж об стіну. Отямився, коли старший побратим почав приводити мене до тями. Контузій було багато, деякі поранення лікував у Кривому Розі», — пригадав він.

У 2023 році, під час ротації до Миронівки на Київщині, йому вручили посвідчення учасника бойових дій.

«Ледь не заплакав. Сказав „дякую, служу народу України“, і далі просто не знайшов слів. На службі завжди намагався підтримувати молодших побратимів, заспокоювати під час обстрілів. Ми були як сімʼя. Якщо немає довіри одне до одного, нічого не вийде», — запевнив оборонець.

Зараз він виконує завдання з охорони обʼєкта. Вважає, що військові, які через поранення чи стан здоров’я вже не можуть воювати на передовій, усе одно можуть бути корисними.

«Головне — дисципліна, відповідальність і повага до побратимів. Не можна просто відсиджуватися. Іноді сумую за бойовою роботою. Після всього пережитого трохи бракує адреналіну. Але й відпустка дається непросто: повертаєшся додому, бачиш рідних, а потім знову треба йти на службу», — розповів «Гоша».

Він впевнений, що потрібно відходити від радянських підходів, модернізувати військо, впроваджувати нові технології та робити його більш мотивованим.

«Війна змінюється щодня, і армія має змінюватися разом із нею. Я досі вважаю, що служити потрібно. Не кожен може воювати на передовій, але кожен, хто має можливість, може знайти своє місце у війську. Головне — не опускати рук, підтримувати побратимів і залишатися людиною», — резюмував захисник.

Росіяни шукали, але не знайшли: десантник врятував побратима й два місяці ховався під носом у ворога

Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.