Штучний інтелект перетворюється з допоміжної технології на інновацію, яка все більше впливає на ураження ворога.

Саме штучний інтелект дозволяє дронам працювати під дією РЕБ, планує бойові операції й автоматично виявляє ворожу техніку за секунди.

У березні Міноборони створило Центр штучного інтелекту «A1». Ціль — зробити штучний інтелект нашою перевагою на полі бою і перетворити Сили оборони на AI-driven армію, тобто війська, посиленні штучним інтелектом.

Мова про три основні напрями використання ШІ: ухвалення рішень на основі даних, інтеграція ШІ у засоби ураження та скорочення бюрократії у війську.

Про майбутнє технологічної війни, автономні системи і захист бойових даних АрміяInform розповів керівник центру Данило Цьвок.

90% команди — інженери, які розробляють AI-рішення для армії

— Чи можете пояснити, навіщо ШІ в армії і чим саме займається команда A1?

— Центр «A1» — це команда в екосистемі Міноборони, яка відповідає за впровадження штучного інтелекту у війську. 90% нашої команди — це інженери, ми розробляємо технологічні продукти для поля бою і внутрішніх процесів в армії.

Україна може отримати перевагу на полі бою за допомогою штучного інтелекту, ось над цим ми працюємо.

— Ви працюєте з підрозділами, правильно?

Так, ми робимо наші продукти разом з військовими, вони наш основний користувач. Ми збираємо «болі», знаходимо, як ШІ може вирішити ці проблеми, і розробляємо продукт. У нас є підрозділи, з якими ми уже тестуємо певні рішення.

— Чи є скепсис щодо впровадження штучного інтелекту на рівні підрозділів?

Скажу так: якщо технологія вирішує конкретну проблему, «біль» користувача, люди будуть цим користуватися. Це працює зі штучним інтелектом не лише в армії, а й у цивільному бізнесі.

Підрозділи, з якими ми працюємо, уже мають високий рівень технологізації і самі ініціюють рух у напрямку ШІ-реформації. Деякі мають власні R&D-команди, тому їм не треба пояснювати, яка роль технологій — вони бачать результат на практиці.

Яка наша роль? Ми посилюємо їх профільною експертизою у сфері ШІ і допомагаємо працювати з алгоритмами так, щоб їхнім результатам можна було довіряти, плюс щоб це відбувалося з дотриманням безпекових протоколів при роботі з даними.

— Центр працює 6 місяців. Серед ваших завдань — аналіз бойових даних, прогнозування дій противника, автономні системи та нові інструменти управління.

Який із цих напрямів сьогодні має найвищий пріоритет і де ви очікуєте найшвидшого практичного результату?

Якщо стратегічно, то ми будуємо AI-driven армію. Тут є три ключові напрями, деякі з продуктів уже на тестуванні в підрозділах.

Штучний інтелект пришвидшує ухвалення рішень

Перший трек — ухвалення рішень на основі даних. Україна має найбільший у світі масив сучасних даних з поля бою. Це наша перевага перед ворогом, бо ми можемо швидше аналізувати фронт і ухвалювати рішення.

Зараз завдання побудувати систему, здатну швидко аналізувати та перетворювати ці часто складні дані на просту інформацію для військових. Тобто, якщо зараз військові отримують дані через десятки дашбордів, звітів, моніторів і так далі, то скоро вони зможуть просто поставити запитання системі простою мовою і отримати відповідь.

Фактично ми створюємо AI-помічника для військових, який може покрити різні запити: від планування операцій до організації логістики. Ця система називається SPECTR, вона уже на етапі бета-тестування у підрозділах, з якими ми співпрацюємо.

ШІ — «мозок» засобів ураження

Другий елемент AI-driven армії — штучний інтелект у засобах ураження: дронах, НРК й інших девайсах на полі бою. Тут штучний інтелект працює як «мозок» фізичних пристроїв, роблячи їх автономними.

На полі бою уже використовуються дрони зі штучним інтелектом. Найпоширеніший приклад — технологія «останньої милі», коли дрон після підтвердження цілі оператором автономно вражає об‘єкт навіть під дією РЕБ. Ми маємо розвивати цю історію, бо автономія дозволяє, по-перше, ефективніше уражати засоби противника.

По-друге, це збережені життя наших військових. Умовно турель зі штучним інтелектом може тримати позицію і знищувати ворога, поки оператор сидить у безпечному місці і дистанційно координує роботу засобів. Але зазначу, що людина присутня в цьому процесі, бо рішення про вогонь ухвалює саме людина.

AI-вбивці бюрократії

Третій компонент AI-driven армії — зменшення паперової роботи у війську через ШІ-системи. Ми називаємо ці інструменти «вбивцями бюрократії». Як приклад, AI може швидко згенерувати звіт для командування або наказ для підлеглих на основі ваших даних. І на це йде вже не години і дні, а хвилини. Людині треба лише перевірити фінальний результат.

ШІ швидше удосконалюватиме озброєння

Ще один, четвертий, напрям роботи «A1» полягає у трансформації оборонно-промислового комплексу за допомогою ШІ. Мова про створення AI-механізму для удосконалення зброї. Це великий напрям, який має реалізуватися спільно з науковцями, приватними компаніями.

Я думаю, за цим майбутнє українського ОПК. Уявіть, що алгоритм може за кілька годин придумати, як покращити ракету чи дрон. Тепер виробнику треба створити вже не десятки фізичних прототипів, а 2‒3, і вже їх тестувати в реальних умовах. Це значно пришвидшує виробництво зброї, яка може реагувати на актуальні загрози з боку ворога.

— Часто постає питання «галюцинування» у великих мовних моделях. Наскільки це серйозна проблема для бойового ШІ?

— Це вирішується на технічному рівні. Коли ти створюєш ШІ-систему, треба зробити логіку систем «прозорою» і зрозумілою користувачу. Так, щоб він міг переперевірити дані і самостійно ухвалити рішення. Тобто ви можете запитати, чому саме така рекомендація, і ШІ пояснить, наведе конкретні дані, які він використовував при аналізі.

Наприклад, треба створити механізм, який показуватиме відсоток достовірності цих даних. Якщо у системи не буде потрібних даних для відповіді на запит, вона так і скаже. Тобто це інший, безпечніший принцип роботи, аніж у більшості LLM, які, коли не мають відповіді, просто «галюцинують».

Загалом для цього і потрібна наявність механізму «людина в циклі», коли при використанні AI-системи фінальне рішення ухвалює людина. ШІ лише рекомендує, а не самостійно виконує дії.

— Але чим швидшим стає бій, тим сильнішою буде спокуса автоматично погоджуватися з рекомендацією алгоритму. Як запобігти ситуації, коли людина формально присутня, але фактично лише натискає кнопку, не маючи часу перевірити рішення ШІ?

— Це вже питання, наскільки людина розуміє, що ШІ — це інструмент, так само як інтернет і як зброя. Відповідальність, як людина нею користується, залишається за людиною. Це актуально не лише для оборони, а й цивільних галузей.

— Як на результати ШІ впливає якість вихідних даних: неповні звіти, помилкові координати, різні формати інформації та суб’єктивні оцінки з підрозділів? Чи може ШІ тут помилятися?

— Давайте на прикладі. Є процес планування місії, за яким працюють штаби на оперативно-тактичному рівні. Там є чітка послідовність кроків, які ти виконуєш один за одним.

Уявімо, ми плануємо операцію. Збираємо інформацію, залучаємо різні структури, які перебувають у нашому підпорядкуванні. Вони також приносять нам інформацію. Чи може людина помилитися в цьому процесі? Чи потрібно нам це верифікувати? Очевидно, що так. Так само і з ШІ.

Різниця в тому, що люди принесуть нам інформацію за день чи декілька годин. А штучний інтелект надасть відповідь за умовно 15 хвилин. Причому це буде відповідь з усіма обґрунтуваннями, яка базуватиметься на валідованих даних — або із систем, або теж від ваших колег, але ця інформація буде швидко передаватися і не загубиться по дорозі. Результат фактично той самий, різниця у швидкості збору та людському залученні.

— І наостанок, який, на вашу думку, вигляд матиме майбутнє війни з ШІ?

Майбутнє війни — за управлінням даними й автоматизацією

— Зараз про штучний інтелект говорять переважно на рівні автономії в засобах ураження. Але це вершина айсберга. Для мене майбутнє — це створити операційну систему, але для ведення війни. Вона збиратиме дані з поля бою і розумітиме дії противника. З нею ж ми зможемо керувати автономними засобами на полі бою і виконувати ними місії.

Ось це для мене майбутнє, над яким ми вже працюємо. Основна перевага цієї системи в тому, що ми зможемо швидше розуміти противника та ухвалювати рішення.

Тому майбутнє належить операційним системам, а не лише ШІ в «залізі». Операційні системи — це «мозок», а засоби — це «руки», які діють на полі бою. Вони мають працювати в парі, бо це єдиний ланцюг ураження ворога: ми аналізуємо дані, плануємо операцію на рівні операційних систем і після цього втілюємо її через засоби ураження.