Ексклюзив

Пальне, добрива, електроенергія та дефіцит кадрів дедалі сильніше тиснуть на собівартість агровиробництва на Київщині. Водночас закупівельні ціни на частину зернових та олійних культур, за словами фермерів, не встигають за витратами. У результаті навіть непогана врожайність уже не гарантує господарству прибутку.

«Київщина 24/7» поспілкувалася з керівниками агропідприємств Білоцерківського та Бориспільського районів про економіку сезону-2026: скільки коштує виростити гектар пшениці, ріпаку чи кукурудзи, як господарства закривають кадровий дефіцит, чому полив стає критично важливим і з якими ризиками аграрії входять у наступний сезон.

Кошторис сезону-2026: пальне й добрива тиснуть на собівартість

За оцінками опитаних аграріїв, порівняно з попередніми сезонами витрати на вирощування культур у частині господарств зросли приблизно на 30-50%. Найбільше на бюджет вплинули пальне, мінеральні добрива, запчастини та енерговитрати.

На Білоцерківщині, де значні площі відведені під зернові та олійні культури, витрати на гектар озимої пшениці, за розрахунками одного з господарств, цього року становлять близько 45,5-50 тисяч гривень. Торік той самий показник оцінювали приблизно у 29 тисяч. Гектар ріпаку, за словами співрозмовника редакції, обійшовся орієнтовно у 47 тисяч гривень.

«Дизель подорожчав майже вдвічі: із 49–52 гривень він піднявся до 86–100, а навесні доходив і до 103 гривень. Дизель і міндобрива, особливо азотні, – це дуже великі витрати. Запчастини також суттєво подорожчали. Насіння та засоби захисту рослин зросли в ціні помірніше, хоча імпортне насіння відчутно додало. А попереду ще сушіння кукурудзи, де електроенергія теж ляже в собівартість. На технології особливо не зекономиш: не внесеш азот навесні – не отримаєш врожаю, не захистиш рослини від хвороб – ризикуєш втратити ще більше» – розповідає керівник фермерського господарства «Фермер-Філд» Михайло Шкріба.

На лівобережній частині Київщини, зокрема у Бориспільському та Броварському районах, економіка кукурудзи значною мірою залежить від можливості поливу. За даними співрозмовників редакції, вирощування без зрошення обходиться приблизно у 40-55 тисяч гривень за гектар. За інтенсивного поливу кошторис може зростати до 55-75 тисяч гривень.

У таких господарствах найбільшу частку витрат формують добрива та електроенергія для роботи насосних станцій – разом, за оцінками аграріїв, близько 60%. Ще орієнтовно 15% припадає на пальне. Решта – насіння, засоби захисту рослин, орендна плата, ремонт та амортизація техніки.

Кадровий дефіцит: ким замінюють механізаторів і водіїв

Ще одна проблема, яку називають практично всі співрозмовники редакції, – нестача кваліфікованих механізаторів, агрономів і водіїв. Мобілізація скоротила кадровий резерв, а чинні механізми бронювання, за словами аграріїв, не перекривають потреби дрібних і середніх господарств.

На Білоцерківщині редакції розповіли про випадки, коли до допоміжних сезонних робіт доводилося залучати неповнолітніх та працівників пенсійного віку. В одному з господарств після мобілізації чоловіка єдиної жінки-комбайнерки перед жнивами 15-річних юнаків залучали до дозволених допоміжних робіт на току та навантажувачах, а вантажівки зі збіжжям водили працівники віком понад 65 років. Водночас законодавство передбачає окремі обмеження для праці неповнолітніх: відповідно до ст. 188 КЗпП України, як виняток прийняття на роботу з 15 років можливе за письмовою згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Більші агрооб’єднання шукають персонал і за кордоном. Керівник ОВК «Сила Дніпра» Андрій Мазур каже, що через брак місцевих працівників підприємства вже офіційно залучають іноземних фахівців і робітників.

«У мене через компанію офіційно залучені працівники з країн Африки та Індії. Частина наших людей мобілізована, а охочих іти на таку роботу небагато. Особливо бракує кваліфікованих механізаторів. Державі потрібно переглядати підходи до кадрової політики в агросекторі та до бронювання, тому що без людей господарство просто не може пройти сезон» – наголошує Андрій Мазур.

Кукурудза без поливу: як посуха змінює врожайність на Київщині

Погодні умови цього року ще сильніше загострили різницю між господарствами, які мають доступ до зрошення, і тими, хто залежить лише від опадів. За словами аграріїв, ранні зернові дали відносно стабільний результат там, де вдалося витримати технологію: пшениця – від 6 т/га, ріпак – від 3 т/га. Натомість із пізніми культурами на легких ґрунтах ситуація значно складніша.

Співрозмовники редакції кажуть, що звичне уявлення про Київщину як територію, де кукурудза стабільно дає високий урожай без додаткового зрошення, дедалі менше відповідає реальним умовам окремих районів.

«Те, що не зрошувалося, видно одразу. Можна проїхатися по полях, особливо на Лівобережжі: далеко не всюди кукурудза сформувала нормальний урожай. Якщо раніше Київщину називали кукурудзяним поясом, то зараз для частини територій це вже зона ризикового землеробства. Особливо на піщаних і підзолистих ґрунтах Бориспільщини. Без зрошення тут дедалі складніше отримувати стабільну врожайність і прогнозований фінансовий результат» – зазначає Андрій Мазур.

Різниця, за наведеними аграріями даними, суттєва: на піщаних ґрунтах без зрошення кукурудза цього сезону дає близько 5-7 тонн з гектара, тоді як торік окремі поля давали до 12 тонн. За інтенсивного поливу господарства цього року отримують 15-18 тонн з гектара.

Урожай є, але маржа зникає: що відбувається із закупівельними цінами

Для фермерів проблема не закінчується після збору врожаю. Витрати зросли, але ціни, які пропонують трейдери та переробники, за словами опитаних господарств, упродовж сезону знижувалися. Через це фінансовий результат дедалі більше залежить не лише від урожайності, а й від моменту продажу та можливості зберігати зерно.

Ріпак. За словами Михайла Шкріби, на початку жнив ціна трималася біля 26 500 грн/т, а згодом знизилася до 19 500-21 000 грн/т. Для господарства площею близько 360 гектарів така різниця, за його розрахунками, означала понад 5 млн гривень недоотриманого очікуваного доходу.

Пшениця 3-го класу. Співрозмовник редакції порівнює: торік переробники купували її приблизно по 10 000 грн/т, тоді як цього сезону окремі пропозиції були на рівні близько 6 500 грн/т.

Кукурудза. Пропозиції близько 5 000 грн/т, за оцінкою господарств, можуть не перекривати повну собівартість там, де виробник витратився на полив, добрива, сушіння та логістику.

«Врожай є, але продавати його за поточними цінами – це часто збиток. У фермерів є питання до того, як формується закупівельна ціна і наскільки конкурентним є цей ринок. Малі господарства також не завжди отримують державну підтримку в тому обсязі, на який розраховують. А до нас щодня приходять власники паїв і просять виплатити орендну плату наперед, бо людям потрібні гроші. І господарство має знаходити ресурс» – каже Михайло Шкріба.

Окремий ризик – страхування. Жодне з опитаних редакцією господарств не страхує посіви. Серед причин аграрії називають високу вартість полісів і обмежене покриття воєнних ризиків, зокрема пошкоджень та пожеж після обстрілів чи падіння уламків БпЛА.

Меліорація: підтримка є, але вартість зрошення зростає швидше

Державні механізми підтримки меліорації вже працюють, а окремі господарства Київщини ними користувалися. Йдеться, зокрема, про часткову компенсацію витрат, пов’язаних із розвитком зрошувальної інфраструктури та реконструкцією насосних станцій. Водночас ефект програми, за словами практиків, значною мірою залежить від якості проєктів і розміру доступної компенсації.

«Державна програма існує, і ми особисто вже отримували компенсацію. Я не бачу принципової проблеми в самому механізмі – він прописаний у постановах уряду. Складність у тому, що не кожна організація, яка починає будувати або реконструювати меліорацію, достатньо уважно працює з нормативами і проєктною документацією. Програму потрібно розвивати, а головне – збільшувати обсяги компенсації на зрошення» – пояснює Андрій Мазур.

За його словами, сучасна система зрошення – це інвестиція, яка може вимагати мільйонів гривень ще до того, як господарство отримає перший додатковий врожай. Для малих і середніх виробників це означає високу фінансову планку входу, особливо в умовах дорогих кредитів і нестабільних закупівельних цін.

ОВК – організації водокористувачів – аграрії розглядають як один зі способів об’єднати ресурси для відновлення та розвитку мереж. За словами Мазура, господарства, що входять до таких об’єднань, можуть щороку нарощувати зрошувані площі на 50-400 гектарів. У довгостроковій перспективі це дає можливість сформувати кілька тисяч гектарів земель із більш прогнозованою врожайністю.

Сезон-2027: головний ризик – не врожай, а запас міцності господарств

Наступний сезон аграрії очікують із значно меншим фінансовим запасом. За словами співрозмовників редакції, частина малих і середніх господарств уже вичерпала власні оборотні кошти й дедалі частіше змушена фінансувати посівну кредитами. Ставки, які називають фермери, – близько 13-15% річних.

За такого співвідношення витрат і закупівельних цін вирішальними для 2027 року стануть одразу кілька факторів: доступність кредитування, можливість інвестувати у зрошення, ціни на пальне й добрива, кадрова політика та ситуація на ринку збуту. Аграрії попереджають: якщо маржа й надалі стискатиметься, частина невеликих господарств може скорочувати посіви, відкладати інвестиції або виходити з окремих культур. І тоді питання собівартості одного гектара перестане бути лише внутрішньою бухгалтерією фермера – воно безпосередньо впливатиме на зайнятість у громадах, орендні виплати власникам паїв і стійкість агровиробництва Київщини.

Читайте також: 15% «відкатів» не зупинили: як «Київзеленбуд» роздав великі підряди п’ятьом фірмам

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.