«Спокійно, зараз буде збиття, все вийде»: Віталій розповів, як перехоплює ракети над Україною
Віталій повернувся з-за кордону після початку великої війни, а тепер захищає українське небо від російських ракет.
Історію бійця розповіли на сторінці 831-ї Миргородської бригади тактичної авіації.
Сьогодні він — стрілець-зенітник 831-ї Миргородської бригади, на рахунку якого разом із побратимом знищена російська ракета Х-101.
Свого часу Віталій проходив строкову службу в ДПСУ. Після її завершення повернувся до цивільного життя.
З 2016-го до 2022 року працював за кордоном на будівництві. Однак із початком повномасштабної війни вирішив повернутися додому та долучитися до захисту Батьківщини.
Каже, що добре розумів, куди їде і з чим доведеться зіткнутися.
Тепер його завдання — постійно бути готовим реагувати на повітряні загрози.
Особливо складно, за словами військового, працювати по крилатих ракетах, які маневрують і змінюють висоту.
«Машина палала, але він не відступив»: історія «Їжака», який урятував критично важливий вантаж
Після виявлення цілі на реакцію може залишатися лише три-чотири секунди. Якщо не встигнути скористатися цим моментом, можливість уразити ракету буде втрачена.
«Найважче — вчасно підготувати комплекс. Треба правильно оцінити ситуацію, врахувати відстань, висоту, маневр цілі. Напарник повідомляє про її рух і відстань, допомагає зорієнтуватися. У нас кожен знає свою роль. Тут важлива злагодженість, адже часу на довгі роздуми немає», — розповідає Віталій.
Вогнева група використовує переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла». Попри те, що це не нове озброєння, воно залишається дієвим засобом протиповітряної оборони.
Водночас Віталій хотів би працювати із сучаснішими комплексами — польським «Перуном» або американським «Стінгером».
Нещодавно Віталій разом із побратимом Олександром знищив російську ракету Х-101. Найнапруженішим моментом стало наближення цілі, коли емоції переповнювали.
«Я сказав собі „спокійно, зараз буде збиття, все вийде“. І вже після того, як усе завершилося, прийшло усвідомлення, що все-таки вийшло», — згадує військовий.
Після успішного ураження цілі Віталій дякує навіть своєму комплексу «Ігла». Адже за кожною збитою ракетою — врятовані життя та збережена інфраструктура.
«Коли вдається збити ціль, я кажу своїй „Іглі“, що вона молодець, або просто їй дякую за гарно виконану роботу. Бо ракета може летіти і на критичну інфраструктуру або житлові будинки, постраждають люди, які там живуть або працюють. І коли усвідомлюєш, що, саме завдяки твоїй роботі вони залишилися живими, розумієш справжню ціну цього результату. Ти врятував життя, зберіг інфраструктуру», — говорить військовий.
Важливою для військових залишається і підтримка місцевих жителів. Віталій згадує, як під час перебування групи в польових умовах до їхньої позиції під’їхала жінка приблизно 50 років.
«Коли даємо повний залп — аж мурахи по тілу»: як добровольці опанували реактивну артилерію
Вона представилася фермеркою та запропонувала привозити бійцям гарячі обіди й вечері.
«Каже: „Я фермер, можу вам возити їжу“. Звісно, ми маємо належне продовольче забезпечення, і з цим проблем немає. Але люди іноді хочуть допомогти ще й від себе, у такий спосіб висловити вдячність за те, що ми є і виконуємо свою роботу. Хтось пропонує продукти, хтось дозволяє зарядити техніку, набрати води.
Це не стільки про матеріальну допомогу, скільки про людське ставлення, турботу та підтримку. Особливо відчутно це в польових умовах, далеко від звичного побуту. Такі прості прояви небайдужості додають сил і вкотре нагадують, що люди пам’ятають про нас і цінують нашу роботу», — ділиться військовослужбовець.
І сьогодні від його уважності, швидкості реакції та злагодженої роботи з напарником залежить виконання бойового завдання і безпека людей.
«Мені немає куди повертатися»: боєць із Авдіївки провів понад чотири місяці в оточенні
Якщо вам цікавий мілітарний контент – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.