Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправними рішення територіального центру комплектування про скасування відстрочки від мобілізації студенту та його призов на військову службу. У ТЦК стверджували, що чоловік фактично не навчався, не відвідував заняття та не виконував навчальний план. Водночас університет підтвердив, що він залишався студентом денної форми навчання. Суд також зобов’язав військову частину звільнити чоловіка зі служби. Про це пише Судово-юридична газета.

Обставини справи: чому ТЦК скасував відстрочку

Чоловік навчався на денній формі у приватному вищому навчальному закладі «Київський університет культури», де здобував ступінь бакалавра за спеціальністю «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво».

Згідно з довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) від 18 травня 2026 року, навчання мало тривати до 30 червня 2027 року. У документі також підтверджувалося, що здобуття освіти не порушує встановленої законодавством послідовності освітніх рівнів.

На підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чоловікові було надано відстрочку від призову. Відомості про неї містилися, зокрема, у військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+».

Однак ТЦК вирішив перевірити законність користування цією відстрочкою.

За твердженням представників центру комплектування, у результаті перевірки було встановлено, що чоловік фактично не навчається, не відвідує заклад освіти та не виконує індивідуальний навчальний план.

У ТЦК вважали, що такі обставини суперечать самій меті надання студентської відстрочки, адже вона передбачена для осіб, які дійсно здобувають освіту за денною формою навчання.

На цій підставі питання винесли на розгляд комісії з питань надання відстрочок.

16 травня 2026 року комісія скасувала чоловікові відстрочку.

Серед причин такого рішення зазначили невиконання індивідуального навчального плану, фактичне невідвідування навчального закладу та вступ на навчання з метою ухилення від військової служби.

Того самого дня начальник ТЦК видав наказ № М250 про призов чоловіка під час мобілізації. Його направили до військової частини, командир якої наказом № 138 зарахував його до списків особового складу.

Чоловік не погодився з такими рішеннями та звернувся до адміністративного суду.

Він наполягав, що мав законне право на відстрочку, а тому не підлягав призову. Позивач просив скасувати накази про мобілізацію та зарахування до військової частини, зобов’язати звільнити його зі служби, а також відновити відповідні військово-облікові дані.

Що заявили ТЦК, військова частина та університет

ТЦК заперечував проти позову. Його представники стверджували, що чоловік фактично не здійснював навчання, а тому комісія обґрунтовано анулювала відстрочку.

Крім того, центр комплектування вважав оскарження наказу про призов неналежним та неефективним способом судового захисту, оскільки саме по собі його скасування не відновить попереднього становища позивача.

Військова частина також просила відмовити в задоволенні позову.

Її представники пояснювали, що командир не уповноважений переглядати рішення ТЦК про призов, повторно перевіряти право військовослужбовця на відстрочку чи відмовлятися від виконання належно оформлених мобілізаційних документів лише через незгоду призваної особи з діями центру комплектування.

Натомість Київський університет культури підтвердив, що чоловік на момент скасування відстрочки залишався студентом і не був відрахований.

Університет також повідомив суду, що позивач відвідував навчальні заняття відповідно до навчального процесу.

Чому суд визнав скасування відстрочки незаконним

Дослідивши матеріали справи, суд насамперед звернув увагу на пункт 65 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 560.

Ця норма передбачає можливість скасування або зміни раніше ухваленого рішення про відстрочку в разі втрати чи зміни підстав, на яких її було надано.

Отже, для скасування студентської відстрочки необхідно встановити відповідні юридично значущі обставини, які свідчать про втрату або зміну підстав для її надання.

Проте у цій справі ТЦК не довів, що такі обставини настали.

Суд встановив, що на момент ухвалення спірного рішення чоловік продовжував навчатися за денною формою та мав статус здобувача освіти.

Водночас відповідач не надав доказів того, що позивача відрахували з університету, перевели на іншу форму навчання або що він втратив право на відстрочку з інших передбачених законом підстав.

Не було надано й документів закладу освіти, які підтверджували б невиконання навчальної програми чи індивідуального плану в обсязі, що відповідно до законодавства призводить до припинення статусу здобувача освіти або втрати права на відстрочку.

Суд наголосив, що твердження ТЦК про невідвідування занять, необізнаність студента з навчальним планом чи неналежне виконання навчальних обов’язків самі по собі не доводять втрати права на відстрочку.

Особливу увагу суд приділив розмежуванню повноважень ТЦК та закладу освіти.

Питання організації освітнього процесу, виконання студентом навчальної програми, обліку результатів навчання та застосування заходів у разі порушення навчальних вимог належать до компетенції відповідного закладу освіти.

Відтак територіальний центр комплектування не може підміняти собою університет і на підставі власних припущень про неналежне навчання робити висновок про втрату студентом права на відстрочку.

Фактично суд розмежував перевірку законних підстав для відстрочки, яку здійснює ТЦК, та оцінювання виконання студентом освітньої програми, що належить до компетенції закладу освіти.

Оскільки відповідач не довів втрати або зміни обставин, на яких ґрунтувалася відстрочка, суд визнав рішення комісії про її скасування протиправним.

Суд скасував рішення, яке позивач окремо не оскаржував

Окремою особливістю цієї справи стало те, що чоловік не заявив самостійної позовної вимоги про скасування рішення комісії ТЦК, яким його позбавили відстрочки.

Водночас саме це рішення стало підставою для подальшого призову, внесення відповідних відомостей до реєстру та зарахування чоловіка до військової частини.

Суд зазначив, що всі ці рішення пов’язані між собою послідовним причинно-наслідковим зв’язком.

Тому, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, щоб забезпечити ефективний захист порушених прав.

Ця норма дозволяє адміністративному суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав особи від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У результаті суд визнав протиправним та скасував рішення комісії про анулювання відстрочки, хоча позивач безпосередньо цього не просив.

На думку суду, без усунення первинного незаконного рішення повноцінне відновлення прав чоловіка було б неможливим.

Чи можна звільнити зі служби після незаконної мобілізації

Ще одним принциповим питанням стало визначення належного способу захисту прав уже мобілізованої особи.

Військова частина посилалася на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23.

У тій справі Верховний Суд зазначав, що процедура призову на військову службу за мобілізацією є незворотною, а визнання її протиправною саме по собі не відновлює попереднього становища мобілізованої особи.

Однак Закарпатський окружний адміністративний суд вважав, що обставини цих справ істотно відрізняються.

Зокрема, у справі, на яку посилалася військова частина, позивач оскаржував порушення під час проходження військово-лікарської комісії, а не індивідуальний акт про призов.

Натомість у справі № 260/4323/26 предметом оскарження був безпосередньо наказ начальника ТЦК про мобілізацію чоловіка, який, за висновком суду, на момент призову мав право на відстрочку.

Суд також врахував, що командир військової частини під час зарахування чоловіка до особового складу діяв на підставі документів, отриманих від ТЦК, і не був зобов’язаний самостійно перевіряти законність надання чи скасування відстрочки.

Водночас це не усуває необхідності відновити права особи, якщо суд встановив незаконність її призову.

Суд визнав, що Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо не передбачає незаконну мобілізацію як окрему підставу для звільнення з військової служби.

Проте в цій справі проходження служби стало безпосереднім наслідком протиправного наказу про призов.

Тому суд дійшов висновку, що для повного відновлення порушеного права недостатньо лише скасувати наказ ТЦК — необхідно також скасувати наказ про зарахування до військової частини та зобов’язати звільнити чоловіка зі служби.

Обґрунтовуючи такий підхід, суд послався, зокрема, на принцип ефективного судового захисту та практику Європейського суду з прав людини.

Суд наголосив, що помилки державних органів не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а судовий захист має бути реальним і практичним, а не формальним.

Що вирішив суд

За результатами розгляду справи № 260/4323/26 Закарпатський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов чоловіка.

Суд:

1. Визнав протиправним та скасував рішення комісії ТЦК від 16 травня 2026 року в частині скасування наданої чоловікові відстрочки від мобілізації.
2. Визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК № М250 від 16 травня 2026 року в частині призову позивача на військову службу.
3. Визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини № 138 від 16 травня 2026 року в частині зарахування чоловіка до списків особового складу.
4. Зобов’язав військову частину виключити чоловіка зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.

Водночас суд відмовив у задоволенні інших вимог, зокрема щодо визнання протиправними дій із взяття на військовий облік та внесення відомостей про ВЛК.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що Кабінет Міністрів України виділив додатковий 1 мільярд гривень на відновлення об’єктів критичної та соціальної інфраструктури в 16 регіонах країни. Виділення коштів відбувається в межах Програми з відновлення України, яка реалізується за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку (ЄІБ).

Читайте також: Уряд спростив контроль імпорту ліків: як пришвидшать постачання медикаментів в аптеки та лікарні

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.

Суд пояснив, що самостійне задоволення цих вимог не забезпечить належного відновлення порушеного права.

Також суд не зобов’язав ТЦК негайно поновити військово-облікові дані позивача у стані, який існував до мобілізації.

На момент розгляду справи чоловік фактично залишався військовослужбовцем, а його звільнення мало відбутися внаслідок виконання судового рішення.

Тому вимогу про відновлення облікових даних суд визнав передчасною. Після фактичного звільнення питання військового обліку має вирішувати відповідний ТЦК у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суд постановив стягнути на користь позивача 2 129,92 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК.