Блукаючи коридорами Львівського національного університету ветеринарної медичини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, можна натрапити на вельми цікавий кабінет.

З першого погляду це звичайнісінькі двері, за якими очікуєш побачити парти, сісти за одну із них та відповідати на запитання викладача. Проте, опинившись всередині, ви миттєво втрачаєте відчуття теперішнього часу. Тут оживає минуле галицької ветеринарії…

У музеї вас радо зустріне пан Ростислав Литвин– директор Народного музею Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького. Музей складається з двох приміщень, перше з яких в минулому передректорська, що веде вже до більшого приміщення – кабінету ректора.

У першій залі впадають в око автентичні куточки минулого, де збереглися ректорські меблі кінця XIX – початку XX століття. Старовинний комод, масивна дерев’яна вішалка тих часів, та витончений робочий стілець. Стіни цієї кімнати густо оздоблені різноманітними інформаційними плакатами, що детально розповідають про тривалий шлях розвитку й реорганізації університету, а також портретами колишніх ректорів, які свого часу очолювали цей заклад.

Проте серед усього цього розмаїття найбільше привертає увагу унікальний експонат – диплом Степана Зеноновича Гжицького, датований 1937 роком.

Тогочасні документи про вищу освіту суттєво відрізнялися від сучасних: вони були виготовлені на справжньому пергаменті, який робили зі спеціально вичищеної шкіри тварин. Додаткової солідності та історичної ваги йому надає велика сургучна печатка з польськими знаменами, що скріплює документ.

На відміну від теперішніх пластикових дипломів, які можна без зайвих турбот закинути в сумку чи рюкзак, цей раритет вимагав особливого ставлення. Його дбайливо зберігали у спеціальному металевому тубусі (футлярі) – саме в такий спосіб крихкий пергамент надійно захищали від згубного впливу вологи, пилу та прямих сонячних променів.

Переглядаючи експонати далі, неможливо пройти повз ще один дивовижний артефакт – величезну панорамну фотографію.

Ця історична світлина була зроблена під час масштабного ХІІІ Світового конгресу фізіологів, який проходив у США, в штаті Массачусетс, з 19 по 23 серпня 1929 року. Головна цінність та унікальність цього панорамного знімка полягає в тому, що на ньому залишили свої автентичні розписи всі 1704 лікарі різних фахів, які були присутні в той день.

У другій залі також є старовинні меблі, ще й з цікавим наповненням, а саме – комод з ліками, ветеринарним приладдям, та колекцією насіння.

Зберігся й кишеньковий годинник професора Вацлава Морачевського – засновника музею з цікавою історією. Одного дня у тисняві львівського кінного трамвая професора обікрав кишеньковий злодій, поцупивши цей цінний аксесуар.

Морачевський одразу звернувся до поліції, яка через свої канали швидко вийшла на підпільний ломбард біля Краківського ринку – відоме місце збуту краденого. Там правоохоронці й розшукали годинник, та за допомогою перекупника знайшли і покарали крадія.

Поруч із цими документами на відвідувачів чекає ще один унікальний об’єкт, який є справжнім магнітом – старовинний фотоальбом.

Цей розкішний раритет охоплює період з 1881 по 1907 рік. На його сторінках викарбувано промовистий напис польською мовою: «Галицьке товариство ветеринарних лікарів у Львові на честь святкування 25-річного ювілею».

Ростислав Литвин пригадує одну курйозну історію. Сучасний факультет ветеринарної медицини у Вроцлавському природничому університеті в Польщі бере свій початок саме звідси, зі Львова.

Коли у 1939 році до міста прийшли більшовики, тодішні польські професори змушені були поспіхом евакуюватися до Вроцлава, забираючи із собою все, що могли – від обладнання до мікроскопів, аби на новому місці відродити рідну наукову школу. Близько 10–12 років тому, як зазначає Ростислав, до Львова завітала поважна польська делегація на чолі з ректором Вроцлавського університету. Візит був урочистим – із врученням дипломів Honoris causa та святкуванням. Проте, коли польські гості зайшли до музею і побачили цей фотоальбом, вони стали наполягати на поверненні артефакту до Польщі, адже там були фотографії польських науковців, які працювали в університеті.

Поляки настільки прагнули повернути реліквію, що навіть пропонували натомість символічний обмін у вигляді автомобіля. Проте колишній директор львівського музею залишився непохитним, та зауважив, що альбом є історією Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького.

Так цінний артефакт залишився у Львові. Окрім цих дивовижних реліквій, музей зберігає у своїх стінах ще безліч таємниць та унікальних предметів, які неможливо оглянути за один раз.

Полиці кабінетів заставлені стосами старих першодруків і наукових книжок, сторінки яких пам’ятають перші кроки становлення ветеринарної науки, а зі стін та стендів на відвідувачів споглядають десятки фотографій.

Окреме місце посідає масивна книга відгуків, датована ще 1970 роком. Минуле тут тісно переплітається з етнокультурними мотивами та трагічним сьогоденням.

Серед експозицій можна несподівано натрапити на колоритні гуцульські атрибути та нагороди. Водночас є і окремий куточок з експонатами, приуроченими сучасній російсько-українській війні. Вони нагадують про те, що історія університету та його випускників твориться просто зараз, на наших очах.

З кожним кроком Народний музей дивує усе більше і більше, розкриваючи нові таємниці та захопливі історії. Та оцінити атмосферу творення університету можна лише навідавшись особисто і поглянувши власними очима на частинки історії.

Софія Кукуруза, Анастасія Іванчук, фото авторок

Читайте також: чому у львівській Ратуші не шанують Євгена Петрушевича