22-річний Юлій на позивний «Кракен» із Сум долучився до війська у 18 років. Пройшов бої в Серебрянському лісі, Бахмуті, поблизу Вугледара та Покровська.

Історію бійця оприлюднила 58 бригада.

За чотири роки служби він пройшов піхоту, брав участь у боях на різних напрямках фронту, а згодом опанував безпілотники — від розвідувальних «Мавіків» до важких бомбардувальників Vampire.

Саме біля Вугледара Юлій почав працювати оператором «Мавіка». Згодом його робота охопила не лише розвідку, а й виявлення та ураження ворожої піхоти, техніки й логістики.

За словами «Кракена», серед цілей були російські військові, міномети, автомобілі та боєприпаси.

На Покровському напрямку він почав працювати з важкими коптерами Vampire, які використовують для ураження противника, мінування та інших бойових завдань.

«Вампір» військовий називає одним із найважливіших засобів на полі бою. За його словами, без таких дронів важко уявити забезпечення логістичних завдань, мінування та бомбування позицій противника.

Після боїв на Донеччині підрозділ перемістився на Харківщину, де продовжив застосовувати різні типи безпілотників.

Нині «Кракен» служить у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. До цього він був в іншому підрозділі, в якому зустрів початок повномасштабного вторгнення.

За роки служби військовий зростав професійно, здобував бойовий досвід і планував надалі розвиватися у війську. Однак у певний момент накопичена втома дала про себе знати.

Юлій пішов у СЗЧ, адже хотів відпочити й спробувати цивільне життя. Каже, що на нього навалилося багато всього, тож потрібно було побути поза військом і розібратися в собі. Проте тривалого часу для переосмислення не знадобилося.

«Мені вистачило місяця подумати, погуляти, так скажімо, і повернутися назад», — розповідає військовий.

Вирішальними стали побратими й відчуття належності до рідного підрозділу.

Саме там «Кракен» зростав як воїн, а поруч залишилися друзі, з якими він служить від перших днів великої війни. Хоча їх стало менше, вони продовжують триматися разом у межах однієї бригади та батальйону.

Тепер Юлій хоче й надалі служити, розвиватися та з часом стати офіцером.

Він переконаний, що військова кар’єра для нього не завершена, а повернення до побратимів стало можливістю продовжити шлях, який розпочав ще у 18 років.

Військовим, які нині перебувають у СЗЧ, «Кракен» радить подумати про власне майбутнє, Україну та рішення, які вони ухвалюють.

Він розуміє, що після виснаження потрібен час на адаптацію, однак закликає не відкладати повернення до служби, якщо для цього є можливість.

«Треба повертатись, треба захищати свою Україну», — наголошує боєць.

«Строковики збили гелікоптер стрілкотнею»: підполковник «Каспер» про несподівані прояви героїзму