«Тут потрібен наш досвід» — «Кузя» зі «Сталевої Сотки» продовжив контракт, хоча міг повернутися до цивільного життя
У червні 2026 року контракт Михайла на псевдо «Кузя» завершився, проте воїн обрав залишитись поряд з побратимами.
У червні 2025 року 24-річний Михайло з Брусилова на Житомирщині уклав із ЗСУ однорічний контракт добровольця та обрав самохідний артилерійський дивізіон 100-ї окремої механізованої бригади.
За словами військового, до рішення долучитися до війська його підштовхнули приклади друзів і знайомих, які вже служили в армії. Водночас він не хотів залишатися осторонь, бачачи нестачу особового складу в підрозділах.
«Хочу брати приклад з воїнів, а не з боягузів», — розповідає Михайло.
За бойове псевдо він взяв шкільне прізвисько «Кузя», утворене від його прізвища.
Протягом року артилерист разом із побратимами працював на самохідній артилерійській установці 2С22 «Богдана».
Найбільше за добу їхній розрахунок здійснив 90 пострілів. При цьому один снаряд важить до 50 кілограмів.
У червні 2026 року контракт Михайла завершився. Він мав право повернутися до цивільного життя, отримати відстрочку від мобілізації та можливість виїжджати за кордон.
Однак військовий вирішив залишитися у війську і продовжив контракт ще на рік.
«Вдома на мене чекають батьки, три брати, дві сестри. А ще — кохана дівчина. Тож у війську я лишився аж ніяк не з любові до цієї клятої війни. Лишився, бо розумів: тут мої побратими, тут потрібен набутий нами досвід, і кожен влучний постріл нашої „Богдани“ — це ще один крок до Перемоги», — пояснив «Кузя».
«Якщо FPV несе 3 кг, то НРК — до 300»: історія дронарки «Акази» зі «Сталевої Сотки»
