Більшість суперечок, які сьогодні виникають між сусідніми народами – українцями та поляками, криється у взаємному незнанні історії наших земель та нерозумінні причинно-наслідкових зв’язків, що звідси випливають. Так вважає Ростислав Новоженець, який розмістив історію наших взаємин у хронологічному порядку. 

Історичні події допоможуть нам розібратися в українсько-польському ребусі. 

Однак, у XI-XII ст. Русь розпалася на окремі князівства. Хоча вже у 1199 році, зокрема, Галицьке та Волинське князівства об’єдналися й продовжили процес українського державотворення. У той же час Польща зміцнювала єдність своїх земель і у 1025 році стала королівством.

Експансія Польського королівства на українські етнічні землі розпочалася з прикордонних суперечок і завершилася повною ліквідацією Галицько-Волинської держави. У середньовічній хронології експансії виділяють два ключових етапи:

Боротьба за Червенські городи (X–XIII століття).

Протистояння мало характер локальних прикордонних конфліктів між Давньоруською державою (згодом Галицько-Волинським князівством) та Польським королівством:

• 981 рік: Великий князь київський Володимир Святославич здійснив похід на землі волинян та хорватів – так звані Червенські міста (Холм, Волинь, Белз, Перемишль, Сянок), які намагався захопити польський князь Мешко I, та приєднав їх до Русі.

• 1018 рік: Польський князь Болеслав I Хоробрий скористався міжусобицею в Києві та захопив Червенські міста.

• 1031 рік: Ярослав Мудрий разом із братом Мстиславом остаточно повернули ці землі до складу Русі.

• 1302 рік: Внаслідок збройного конфлікту з Польщею галицько-волинський князь Юрій I Львович втратив Люблінську землю, яка раніше належала до руських володінь.

Поглинання Галицько-Волинської спадщини (XIV століття).

Основний етап переходу українських земель під польську корону розпочався після згасання династії Романовичів – нащадків короля Данила (Галицького).

• 1340 рік (квітень): Отруєння останнього галицько-волинського князя Юрія II Болеслава. Польський король Казимир III Великий негайно здійснив перший блискавичний похід на Львів. Він пограбував Високий замок та вивіз королівські регалії, проте через опір місцевого боярства під проводом Дмитра Дедька змушений був відступити.

• 1344 рік: Польські війська захопили прикордонні Сяноцьку та Перемишльську землі, започаткувавши тривалу експансію в Галичині.

• 1349 рік: Казимир III організував масштабний похід за підтримки Угорщини та Чехії. Польські війська захопили Львів, Галич та більшу частину Волині. Цей рік вважається початком ліквідації суверенітету Галицького князівства.

• 1350 рік: Підписання угоди між Польщею та Угорщиною. Галичина визнавалася довічним володінням Казимира III, а після його смерті мала перейти до угорської корони.

• 1366 рік: Казимир III здійснив новий похід, підкоривши Холмську та Белзьку землі, а також південну частину Волині. Решта Волині залишилася під контролем литовського князя Любарта.

• 1370–1387 роки (Період угорського сюзеренітету): Після смерті Казимира III Галичиною керували намісники угорського короля Людовіка І Великого (зокрема, князь Владислав Опольський). На деякий час Галичина була адміністративно відокремлена від Польщі.

• 1387 рік: Польська королева Ядвіга (дочка Людовіка) здійснила військовий похід і остаточно витіснила угорців з Галичини. Східна Галичина була інкорпорована безпосередньо до складу Польського королівства.

Наслідки для українських земель.

Захоплені у XIV столітті території втратили залишки автономії. Наприкінці XIV — у першій половині XV століття на цих землях ліквідували руське право, запровадили польське судочинство та створили систему воєводств (Руське воєводство із центром у Львові, Белзьке та Подільське воєводства), що започаткувало багатовіковий період полонізації та католицизації регіону.

Нижче наведено точний підрахунок років польського панування на українських землях та хронологію для кожного регіону за весь період співіснування наших народів.

1. Східна Галичина (Львів, Галич, Перемишль, Тернопіль)

Цей регіон перебував під польською владою найдовше з усіх сучасних територій України — загалом 405 років.

• 1387–1772 роки (385 років): Від остаточного військового походу королеви Ядвіги до Першого поділу Речі Посполитої, коли Галичину анексувала Австрійська імперія Габсбургів.

• 1919–1939 роки (20 років): Від розгрому ЗУНР в українсько-польській війні до початку Другої світової війни та анексії СРСР.

2. Західна Волинь та Західне Поділля

Ці землі перебували під польською короною загалом близько 244 років.

• 1569–1793/1795 роки (226 років): Після Люблінської унії 1569 року Волинь і Поділля перейшли від Великого князівства Литовського безпосередньо до Польського королівства. Період завершився Другим і Третім поділами Речі Посполитої, коли території окупувала Російська імперія.

• 1921–1939 роки (18 років): Від підписання Ризького миру між Польщею та більшовиками до вересня 1939 року.

3. Центральна та Південна Україна (Київщина, Брацлавщина/Поділля, Черкащина, Полтавщина)

Ці території належали Польщі найменше — приблизно 100–120 років, а Лівобережжя — ще менше.

• 1569–1648 роки (79 років): Період від Люблінської унії до початку Хмельниччини. Після 1648 року козацька держава ліквідувала польську владу на більшості цих територій.

• 1667–1793 роки (126 років — лише для Правобережжя): За Андрусівським перемир’ям (1667 р.) Польща повернула собі Правобережну Україну (без Києва). Воно залишалося польським до Другого поділу Речі Посполитої (1793 р.). Лівобережжя з 1654–1667 років назавжди відійшло під протекторат, а потім у склад Росії.

Ці етнічні українські землі зараз перебувають у складі сучасної Польщі. Вони контролюються нею найдовше — загалом 516 років.

• 1366/1387–1795 роки (408 років): Від перших завоювань Казимира III та Ядвіги до Третього поділу Речі Посполитої.

• 1918–2026 роки (108 років і до сьогодні): Після відновлення незалежності Польщі у 1918 році ці землі увійшли до її складу. У 1947 році внаслідок операції “Вісла” українське автохтонне населення звідти було повністю депортоване.

…………………………………………………………………………………………………………

Цієї інформації сподіваюсь достатньо аби зробити правильні висновки з українсько-польського протистояння у різні періоди спільної історії:

Залежно від географії, тривалість польського контролю над українськими етнічними територіями становить від 205 років (для Правобережжя) до 405 років (для Галичини), а прикордонні землі Закерзоння перебувають під польською владою вже понад 500 років.

Всі військові конфлікти між українцями та поляками на українських етнічних землях, зокрема Волині, слід розглядати з правової точки зору: а) боротьба українців була національно-визвольною, а отже, справедливою; б) боротьба поляків – загарбницькою, колоніальною, а отже, злочинною. Все інше – історичні хроніки та суха статистика.