17 вересня в Україні відзначають День рятувальника. Для більшості людей ця професія передусім асоціюється з пожежами, розбитими будинками після обстрілів, евакуацією та кадрами з місць надзвичайних ситуацій. Проте це лише та частина роботи, яку найчастіше бачить суспільство. Поза камерами залишаються сапери, водолази, кінологи, інженерні підрозділи, фахівці радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Їхня робота рідше потрапляє у новини, але саме від неї щодня залежить безпека сотень людей.

Майже 6,6 тисячі вилучених боєприпасів, понад три тисячі гектарів обстеженої землі та води, сотні залучень аварійно-рятувальних підрозділів. До Дня рятувальника «Київщина 24/7» зібрала цифри, за якими насправді стоїть щоденна робота людей, що першими заходять туди, де іншим уже небезпечно залишатися.

Майже 6,6 тисячі боєприпасів

Найбільший обсяг роботи припадає на піротехнічні підрозділи. Від початку 2026 року особовий склад частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування залучали до виконання завдань 1 298 разів. За цей період сапери обстежили понад 1 656 гектарів території та вилучили 6 596 боєприпасів. Лише протягом останнього звітного тижня вони виявили ще 81 вибухонебезпечний предмет.

У цифрі майже 6,6 тисячі немає нічого абстрактного. Кожен знайдений боєприпас означає окреме місце, яке потрібно було перевірити, окрему небезпечну знахідку, до якої хтось мав підійти першим, визначити її тип, оцінити загрозу та зробити так, щоб вона більше не могла забрати чиєсь життя. Часто така робота відбувається далеко від камер і гучних повідомлень, але саме вона дозволяє повертати до безпечного використання дороги, поля, ліси та інші території.

Навіть через роки після активних бойових дій вибухонебезпечні предмети можуть залишатися там, де щодня ходять люди. Тому для піротехніків війна не закінчується разом із завершенням повітряної тривоги чи ліквідацією наслідків чергової атаки. Її сліди вони продовжують шукати у землі щодня.

Робота, яку не видно з берега

Не менш складна ситуація під водою. Спеціалізована частина підводного розмінування та інших спеціальних робіт від початку року обстежила майже 1 636 гектарів акваторій. За цей час водолази вилучили 60 боєприпасів. Тільки за останній тиждень перевірили майже 246 гектарів водойм та підняли на поверхню ще сім небезпечних предметів.

Підводне розмінування належить до тих напрямів, про які суспільство майже не згадує, доки не трапляється надзвичайна ситуація. На дні водойми рятувальник працює в умовах обмеженої видимості, складного доступу та постійного ризику. Те, що для людини на березі виглядає звичайною річкою чи озером, для водолаза може приховувати боєприпас, який пролежав під водою роками.

Від початку року до таких робіт залучали 209 фахівців. І якщо піротехнік бачить небезпечний предмет перед собою, то підводному саперу часто доводиться спочатку його знайти, а вже потім вирішувати, як безпечно підняти або знешкодити.

Там, де потрібно знайти людину

Окремий напрям роботи Центру – пошуково-рятувальні операції. Від початку 2026 року до виконання завдань залучали 36 фахівців кінологічної групи. Разом із собаками вони працюють там, де людину потрібно знайти якомога швидше: серед завалів, після руйнувань, на великих відкритих територіях або у складних умовах, де звичайний пошук може тривати годинами.

Саме в таких операціях час часто має вирішальне значення. Кінологічний розрахунок може за кілька хвилин перевірити ділянку, на яку людям знадобилося б значно більше часу. Після обстрілів або руйнування будівель це може стати різницею між тим, чи встигнуть дістатися до постраждалого.

Ця частина роботи майже ніколи не вимірюється красивою статистикою. За кожним виїздом стоїть конкретна людина, яку шукають рідні, медики або інші рятувальники. І саме тому пошукові операції залишаються одним із тих напрямів, де професійність і швидкість мають особливу вагу.

Сотні виїздів після надзвичайних ситуацій

Аварійно-рятувальна частина з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій від початку року залучала особовий склад 706 разів. За останній тиждень до таких робіт виходили 27 рятувальників. Ще 290 залучень зафіксували у частині інженерного забезпечення та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

За формулюванням «ліквідація наслідків» можуть стояти абсолютно різні виклики. Це пошкоджені будівлі, аварійні конструкції, руйнування після обстрілів, необхідність розібрати завали, прокласти доступ для інших служб або зробити небезпечний об’єкт придатним для подальшої роботи. Часто саме інженерні підрозділи створюють умови, за яких медики, пошукові групи чи слідчі взагалі можуть потрапити на місце події.

Такі операції рідко мають один видовищний момент, який можна показати у випуску новин. Вони можуть тривати годинами, а іноді й днями. Проте без цієї непомітної технічної роботи неможлива велика частина того, що суспільство звикло називати рятувальною операцією.

Небезпека, яку неможливо побачити

Ще один напрям, про який говорять значно рідше, – радіаційний, хімічний та біологічний захист. Від початку року до таких завдань залучали 67 фахівців. Ще 222 залучення стосувалися постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування. За останній тиждень таких випадків було шість.

Особливість цієї роботи в тому, що небезпеку не завжди можна побачити або відчути. Тут недостатньо просто оглянути місце події. Потрібні спеціальні прилади, захисне спорядження та чіткий алгоритм дій. Саме ці фахівці мають визначити, чи безпечно перебувати на території, з якою речовиною доводиться мати справу і що потрібно зробити, щоб загроза не поширилася далі.

У таких ситуаціях вони заходять першими не тому, що ризику немає, а тому, що знають, як із ним працювати.

Робота, яка починається там, де інші відступають

За дев’ять місяців 2026 року підрозділи Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування обстежили тисячі гектарів землі та водойм, вилучили тисячі боєприпасів і сотні разів виїжджали на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Але самі цифри не показують головного – людини, яка кожного разу має зробити перший крок у небезпечну зону.

Рятувальник може працювати серед уламків будинку, сапер – над вибухонебезпечним предметом, водолаз – на дні водойми, кінолог – шукати людину серед руїн, а фахівець хімічного захисту – заходити туди, де загрозу навіть неможливо побачити. Це різні спеціальності й різні завдання, але їх об’єднує одна проста річ: їхня робота починається саме в той момент, коли для інших головне завдання – відійти подалі від небезпеки.

Саме тому День рятувальника – це не лише привід подякувати тим, кого ми бачимо на кадрах із пожеж, обстрілів чи аварій. Це день людей, більша частина роботи яких залишається непомітною. Людей, які щодня роблять території безпечнішими, знаходять тих, кого шукають, прибирають те, що може вибухнути, і заходять туди, куди іншим заходити вже не можна.

Читайте також: Загинув під час ліквідації наслідків атаки: родині рятувальника з Київщини передали орден «За мужність»

Фото: «Київщина 24/7», Павло Петров.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.