Ексклюзив

Головна вразливість українського оборонно-промислового комплексу ховається не в державних реєстрах, а в людському факторі. Масштабний аналіз тисяч повідомлень СБУ за шість років демонструє: ворог робить ставку на агентурну мережу, інсайдерів, соцмережі та кібератаки.

Чому «кроти» на підприємствах залишаються головним болем

Коли мова заходить про захист стратегічних підприємств, у суспільстві одні  вимагають закрити будь-які згадки про бізнес в інтернеті, інші — наголошують на важливості прозорості. Але що насправді загрожує українському оборонно-промисловому комплексу?

Щоб відокремити маніпуляції від реальності, фахівці YouControl провели глибинний аналіз 7 362 новин з офіційного сайту СБУ за період із січня 2020 по серпень 2026 року. Із цього масиву виокремили 131 матеріал, що безпосередньо стосується загроз для ОПК. Цифри та факти розгортають чітку картину того, як працює ворожа розвідка.

Аналіз показує: найнебезпечніші ризики для оборонки лежать всередині системи. Інсайдерський вектор загроз поділяється на кілька ключових напрямків:

• Вербування працівників ОПК. Ворог цілеспрямовано шукає «кротів» серед інженерів, конструкторів, робітників та посадовців цехів. Вони мають легальний доступ до закритих об’єктів, звідки зливають дані про розробки, локації та стан виконання замовлень.
• Агентурні мережі та зв’язкові. ФСБ активно використовує особисті та родинні зв’язки (наприклад, родичів у росії чи на окупованих територіях) як важелі тиску або випитує інформацію «втемну» під виглядом побутових розмов.
• Викрадення секретної технічної документації. Йдеться про спроби несанкціонованого копіювання креслень, специфікацій ракетних програм та авіаційних комплектуючих для переправлення за кордон.

Візуальна розвідка, Telegram та хакерські пастки

Сьогодні ворог намагається компенсувати відсутність прямих агентурних можливостей на підприємствах за рахунок масових кібератак, фішингу та соціальної інженерії. У Кіберполіції ІА «Київщина 24/7» розповіли:

«Ми фіксуємо чимало випадків, коли зловмисники через піратський софт, фейкові антивіруси чи маніпуляції у месенджерах намагаються отримати доступ до пристроїв працівників стратегічних секторів. Тому цифрова гігієна на робочому місці та критичне мислення стали такою ж лінією оборони, як і фізична охорона об’єктів».

Коли у ворога немає прямого доступу через інсайдерів, в хід ідуть цифрові інструменти та зовнішнє спостереження:

1. Цільовий збір інформації та візуальна розвідка. Стаття 114-2 ККУ фігурує в сотнях звітів СБУ. Люди фіксують позиції чи наслідки атак, часто заради «швидкого заробітку».
2. Дистанційне вербування через соцмережі. І тут пальму першості тримає Telegram: 84 із 90 публікацій про пошук інформаторів через соцмережі (93%) стосувалися саме цього месенджера. Серед інформаторів нерідко фіксують і жінок, яких залучали через чати з пошуку легких грошей.
3. Кібератаки та технічний витік. Російські хакерські угруповання (зокрема відоме Sandworm) постійно вигадують нові трюки. Вони маскують шкідливі програми під антивіруси, ховають їх у піратському софті з торентів або використовують хитрість ClickFix, коли замість звичної перевірки «Я не робот» користувача просять ввести код у командний рядок комп’ютера. Це миттєво відкриває доступ до паролів і файлів.

«Окремим трендом останніх років стало цинічне вербування росією українських підлітків через Telegram для підпалів і терактів. Головним мотивом для дітей стають гроші, а не ідеологія, що підтверджують і дані правоохоронців, і звіти міжнародних організацій», — підкреслив наш співрозмовник в СБУ.

Закриття реєстрів не врятує ситуацію?

У проаналізованому масиві новин СБУ не виявлено жодного випадку, коли витік чутливої інформації про ОПК відбувався через відкриті дані (Open Data).

Звісно, існують поодинокі випадки витоків через правоохоронні чи контролюючі органи (наприклад, податкову чи фіскальну служби), але вони носять поодинокий характер (14 публікацій на основі 11 проваджень).

Думки експертів з безпеки розділилися: одні вважають, що з публічного поля потрібно прибрати всю стратегічно важливу інформацію про українські підприємства. Інші навпаки переконані: якщо основні канали витоку лежать у площині агентури, шпигунства та кібератак, то механічне вилучення даних про підприємства з публічного поля (наприклад, згідно з постановою Кабміну №1257) не є ефективним захистом. Ба більше – різке зникнення інформації про компанію може спрацювати як маячок для ворожого OSINT-аналізу, привертаючи зайву увагу.

Автори: Наталя Толуб, Тимур Юшко

Фото: Фріпік

Читайте також: Чи можуть мобілізувати людину через технічний збій у «Резерв+»? Пояснює юрист