Нещодавно у мене відбулася сварка з чоловіком, за яку я теж несу певну відповідальність, оскільки не змогла зберегти самовладання. З того часу він помітно засмучений, і мені важко на це дивитися. Сварка виникла після того, як його мама зателефонувала і запросила нас до їхнього заміського будинку.

За іронією долі, чоловік висловив своє небажання їхати, віддавши перевагу натомість відпочити вдома. Під час дзвінка я вже була на взводі, так як займалася підгоряючою яєчнею, і протікаючою посудомийною машиною. Я ненароком сказала їй, що мій чоловік не хоче їхати до них у гості, тому що це завжди пов’язано з фізичною працею, а він воліє відпочивати у свій вихідний. Це дуже образило свекруху, і вона, не гаючи часу, зателефонувала сину і висловилася йому з цього приводу. Після дзвінка чоловік гнівно накинувся на мене за те, що я його не прикрила.

Я намагалася вибачитись, пропонуючи ласку та їжу, але він досі досить холодно відкидає всі мої спроби, зберігаючи дистанцію та звинувачуючи мене в тому, що я його підставила. Вся ця ситуація завдає мені глибокого болю. Незважаючи на мої спроби загладити провину, чоловік продовжує віддалятися, а я все думаю: чи варто мені вибачатися чи дати йому самому відійти? Як би ви вчинили, будучи на моєму місці?