Боєць із Дніпропетровщини каже: під час атаки думає лише про те, як встигнути перехопити ціль.

Історію стрільця-зенітника оприлюднили на сторінці повітряного командування «Схід».

До повномасштабної війни Віталій працював у цивільній сфері — займався будівництвом і ремонтами. Але після вторгнення рф добровільно вступив до лав територіальної оборони.

«Коли почалася велика війна, стало зрозуміло, що вже не можна жити так, як раніше», — згадує військовий.

Сьогодні він служить у підрозділах протиповітряної оборони та працює з переносними зенітними ракетними комплексами. За час служби опанував різні типи ПЗРК — від «Ігли» та «Стріли» до американського Stinger.

На його рахунку вже 27 знищених повітряних цілей — серед них крилаті ракети й ударні дрони.

Першу збиту ракету Віталій пам’ятає до деталей. Каже, тоді група саме поверталася із занять, коли надійшов сигнал про повітряну загрозу.

«Приїхали на точку — і буквально через десять хвилин уже працювали по ракеті. Це було перше збиття. І найсильніші емоції», — розповідає боєць.

Саме тоді, каже він, прийшло усвідомлення, наскільки багато залежить від одного пуску.

«Ракета йшла на місто. І ти розумієш: якщо перехопиш — хтось залишиться живим», — говорить військовий.

За словами зенітника, за останній рік російські атаки стали значно масованішими. Якщо раніше кілька десятків «шахедів» на всю країну вважалися серйозною атакою, то тепер така кількість може летіти лише на одне місто.

Водночас окупанти постійно модернізують свої безпілотники — змінюють маршрути, висоти польоту та обладнання.

«Це постійна гонка технологій. Вони змінюються — ми теж», — пояснює Віталій.

Він додає: робота ППО — це не лише сам пуск ракети, а ціла система взаємодії між підрозділами, де важлива кожна секунда.

«Коли летить ціль, ти думаєш лише про те, як швидше її знищити», — каже зенітник.

Головною мотивацією для нього залишаються дружина й дитина, які чекають удома на Дніпропетровщині.