Залишилися без людського догляду після 2016-го року: як корови пристосувалися до життя в Чорнобильській зоні
У Чорнобильському біосферному заповіднику близько десяти років живе стадо корів, яке обходиться без господарів, корівників із запасами сіна та ветеринарної допомоги. За цей час тварини пристосувалися до самостійного існування, сформували власну соціальну ієрархію та навчилися знаходити їжу навіть узимку. Про це пишуть у групі Флора і Фауна України.
Історія стада розпочалася у покинутому селі Луб’янка, розташованому приблизно за 25 кілометрів від Чорнобильської АЕС. Після аварії 1986 року населений пункт евакуювали, однак згодом частина мешканців повернулася до своїх домівок. Деякі з них продовжували вести господарство та утримувати худобу.
Останні корови належали місцевій жительці Ользі Ющенко. У 2016 році після смерті останньої власниці сім корів української чорно-рябої молочної породи залишилися без людського догляду. Так розпочався процес їхнього здичавіння.
Як збільшувалося стадо та хто керує коровами
Попри походження від звичайної молочної худоби, тварини виявилися напрочуд пристосованими до самостійного життя. Стадо поступово збільшувалося, щороку в ньому народжувалося приблизно два-три теляти. До 2022 року його чисельність досягла 20 особин.
Однак після початку повномасштабного російського вторгнення ситуація змінилася. За останніми спостереженнями дослідників у вересні 2026 року, у стаді залишалося 12 тварин.
Корови також сформували власну соціальну ієрархію. Зазвичай досвідчена корова веде стадо, а домінантний бугай захищає його від загроз, зокрема вовків. Коли виникає небезпека, тварини гуртуються та оточують телят.
Дослідники спостерігали й за змінами лідерства серед бугаїв. У 2021 році молодший самець витіснив старшого без бійки, лише демонструючи загрозливу поведінку.
У вересні 2026 року в стаді вже не знайшли його тодішнього ватажка Рябка. Натомість до групи повернулися два інші бугаї. Причини таких змін поки невідомі.

Чим харчуються корови взимку та де ховаються від негоди
Окремим випробуванням для тварин стає зима. У теплу пору року основу їхнього раціону становлять лучні злаки та осоки. Проте зі сніговим покривом доступ до трави ускладнюється.
На відміну від коней, корови гірше розгрібають сніг копитами, тому відсувають його мордою. Також узимку вони переходять на живлення гілками дерев і чагарників. Зокрема, тварини їдять дуб, липу, яблуню, малину та ожину.
Від холоду стадо захищає густіша зимова шерсть. А прихистком від негоди слугують покинуті господарські будівлі, де корови також ночують.
Самостійне життя в природі не позбавлене ризиків. Виживанню корів загрожують нестача корму, хижаки, можливі захворювання та паразити. Особливу небезпеку становлять військові дії.
Ще однією проблемою є невелика чисельність та ізольованість стада. Через це зростає ризик близькоспорідненого схрещування, що може становити загрозу для подальшого існування групи.
Чому чорнобильські корови цікаві для науки
Стадо є рідкісним прикладом здичавіння свійських тварин. Без допомоги людини корови демонструють поведінку, характерну для диких стадних травоїдних: формують соціальну ієрархію, захищають молодняк і самостійно пристосовуються до змін навколишнього середовища.
Це має значення для вивчення ревайлдингу — відновлення природних екологічних процесів за участю великих травоїдних.
Сучасні корови походять від вимерлого дикого тура. Спостереження за тим, як свійська худоба пристосовується до життя без людини, допомагають зрозуміти, які екологічні функції цих тварин можна відновити в природі.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику показали, як живе табун диких коней посеред недоторканої природи зони відчуження. Тварини повністю адаптувалися до диких умов: вони вільно пересуваються заповідною територією, тримаються згуртовано та самостійно добувають собі їжу.
Читайте також: Вовки, лисиці та лосі: як тварини готуються до зими у Чорнобильській зоні, фоторепортаж
Фото: Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.