Київська агломерація давно існує фактично, однак досі не має єдиної моделі управління. Про те, чи можливо поєднати розвиток столиці та передмість без втрати самостійності громад, пише PRAGMATIKA.MEDIA.

Агломерація без правил

Урбаніст Сергій Момотюк наголошує: головна проблема полягає не у відсутності агломерації, а у відсутності механізмів її управління.

За його словами, в Україні досі не ухвалено закон про міські агломерації, який визначав би їхній статус, модель управління та принципи розподілу ресурсів. Хоча громади вже можуть співпрацювати в межах чинного законодавства, цього достатньо лише для реалізації окремих проєктів, а не для комплексного управління регіоном.

Водночас Київська агломерація давно існує де-факто. Це підтверджують маятникова міграція, спільний ринок праці та нерухомості, а також єдина інфраструктурна мережа. Проте кожна громада продовжує ухвалювати рішення окремо, що призводить до хаотичної забудови, перевантаження доріг і соціальної інфраструктури.

«Агломерація де-юре має передбачати спільний координаційний орган із відповідними повноваженнями, єдиний генеральний план і механізми спільного фінансування чи перерозподілу податкових надходжень. Натомість сьогодні кожна громада ухвалює рішення переважно автономно», — зазначає Сергій Момотюк.

Затори — лише симптом

Експерт переконаний, що транспортні проблеми не можна вирішити лише будівництвом нових доріг чи розв’язок.

На його думку, нинішній транспортний колапс є наслідком просторової політики, коли навколо столиці активно будують житло, але не створюють достатньо робочих місць, навчальних закладів, медичних установ і громадських просторів. Через це сотні тисяч жителів передмість щодня змушені їхати до Києва.

Ще одна проблема — хаотична забудова. Нові житлові квартали нерідко виникають без належного транспортного сполучення та спільної стратегії розвитку, а питання будівництва транспортних вузлів залишаються без чіткого розподілу відповідальності між Києвом, областю та громадами.

«Транспортна система регіону досі не сприймається як єдиний організм, тому кошти й надалі витрачаються на “швидкі рішення”: латання доріг, локальні ремонти чи окремі розв’язки, які лише тимчасово полегшують ситуацію, але не усувають її першопричин», — наголошує урбаніст.

На думку Момотюка, найближчим часом найімовірніше збережеться нинішня модель, коли громади й надалі розвиватимуться окремо. Водночас оптимальним варіантом він називає добровільну координацію, за якої кожна громада зберігає автономію, але разом із сусідами планує розвиток транспортної, інженерної та комунальної інфраструктури.

«Якщо система управління й надалі відставатиме від реальності, регіон ризикує перетворитися на економічно успішний, але дедалі менш комфортний для життя мегаполіс», — підсумовує експерт.

Співпраця без втрати самостійності

Голова парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк переконана, що конкуренція між громадами не повинна заважати спільному розвитку. Особливо це актуально після початку повномасштабної війни, коли багато громад прийняли значну кількість внутрішньо переміщених осіб.

За її словами, ті громади, які створюють умови для інтеграції переселенців, у перспективі отримують не лише нових мешканців, а й додатковий економічний потенціал та зростання місцевих бюджетів.

На думку Шуляк, агломераційна взаємодія не означає втрати фінансової автономії. Європейський досвід демонструє, що громади можуть зберігати власні бюджети та повноваження, водночас координуючи розвиток транспорту, інженерних мереж, житлової забудови й просторового планування.

«Така модель не лише можлива, а й необхідна для великих міських територій, які давно вийшли за адміністративні межі однієї громади», — наголошує вона.

Водночас, за словами народної депутатки, головною умовою успішної співпраці є єдине просторове планування.

«Сучасне містобудування не може спиратися на ручні рішення чи точкові детальні плани територій. Потрібні актуальна містобудівна документація і просторове планування не лише для окремої громади, а й для всієї території».

Вона попереджає, що без такої координації громади й надалі стикатимуться з хаотичною забудовою, перевантаженими дорогами, дефіцитом соціальної інфраструктури та втратою інвестиційної привабливості.

Передмістя можуть розвиватися без втрати власного обличчя

Директор Департаменту містобудування та архітектури КОВА Ярослав Янович не погоджується з твердженням, що між Києвом і передмістями повністю відсутня координація. За його словами, громади вже співпрацюють у питаннях просторового планування, транспортної інфраструктури, відновлення територій та розвитку інженерних мереж. Водночас ці механізми потребують подальшого вдосконалення.

Як приклад він наводить роботу над транспортною моделлю Київської області, яка реалізується в межах українсько-корейської програми відновлення, а також співпрацю КОВА зі столицею під час підготовки змін до Генерального плану Києва.

Окремо Янович наголошує, що інтеграція до агломерації не означає втрати місцевої ідентичності.

За його словами, сучасні комплексні плани дедалі частіше враховують історичний контекст, природний ландшафт і характер забудови. Саме тому такі міста, як Ірпінь, Буча, Вишгород чи Бровари, уже давно перестали бути лише «спальними районами» столиці та формують власне міське обличчя.

«Ми розуміємо, що приміська зона Києва є містобудівним каркасом агломерації, тому постійно працюємо над поглибленням взаємодії й пошуком рішень для збалансованого розвитку всього регіону», — зазначає Ярослав Янович.

Ірпінь: партнерство замість конкуренції

Перший заступник Ірпінського міського голови Олександр Пащинський вважає, що попри відсутність формальної моделі управління агломерацією громади вже взаємодіють між собою. Частину координаційних функцій сьогодні виконує Київська обласна військова адміністрація, однак за потреби міста напряму співпрацюють у реалізації спільних проєктів. Як приклад він наводить взаємодію Ірпеня та Києва у сфері водопостачання.

Водночас Пащинський переконаний, що Ірпінь давно перестав бути лише містом-супутником столиці.

«Ірпінь є самодостатнім містом із власною економікою та потужним внутрішнім ринком. Сьогодні в громаді працює майже 15 тисяч суб’єктів господарювання за населення близько 80 тисяч осіб, і це свідчить про високий рівень економічної активності», — зазначає він.

За його словами, місто має розвинену інфраструктуру, а до Ірпеня щодня приїжджають працювати не лише жителі області, а й кияни. Саме тому стратегія громади полягає не в конкуренції зі столицею, а в розвитку власних переваг і комфортного середовища для життя.

Пащинський також наголошує, що після 2022 року уникати надмірної щільності забудови допомагають оновлені державні будівельні норми. Водночас важливу роль у збалансованому розвитку мають відігравати самі громади, відповідально плануючи використання своїх територій.

На його переконання, оптимальна модель взаємодії Києва й передмість — це постійна комунікація та координація рішень, адже багато питань, зокрема транспорт, поховання чи поводження з відходами, неможливо ефективно вирішувати окремо.

Девелопмент має працювати на розвиток громад

Співзасновник інвестиційної групи «MOLODIST» Володимир Карплюк переконаний, що сучасні передмістя дедалі частіше сприймаються як самостійні міста зі своєю ідентичністю, а вибір житла визначає вже не лише його вартість, а й якість міського середовища.

«Ті міста, які послідовно поглиблюють свою ідентичність, розвивають громадські простори, інфраструктуру та формують власний характер, стають більш привабливими як для нових мешканців, так і для інвесторів», — говорить він.

На його думку, роль девелопера не повинна обмежуватися лише будівництвом житла. Бізнес може долучатися до створення парків, площ, громадських просторів і допомагати громадам у питаннях просторового планування. Найкращих результатів, вважає Карплюк, можна досягти лише за партнерства між бізнесом, місцевою владою та державою.

Водночас він наголошує, що довгострокова цінність будь-якого проєкту залежить від спільної транспортної та інфраструктурної стратегії всього регіону, тому такі рішення мають ухвалюватися за участю громад, області, столиці та профільних експертів.

Головний виклик — не транспорт, а взаємодія

Дискусія навколо майбутнього Київської агломерації демонструє, що більшість учасників погоджуються щодо основних проблем: транспорт, хаотична забудова, просторове планування та інженерна інфраструктура давно вийшли за межі відповідальності окремих громад. Водночас питання, хто має стати координатором цих процесів, поки залишається відкритим.

Європейський досвід свідчить, що успішні агломерації будувалися не на централізації, а на поступовому формуванні спільних правил для вирішення проблем, які жодна громада вже не могла подолати самостійно. Саме пошук такого балансу між автономією та співпрацею сьогодні стає одним із ключових викликів для Києва та його передмість.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що 28 січня відбулися загальні збори Київської агломерації, де обговорювали пріоритети для мешканців столичного регіону. Головна тема – приміське сполучення з Києвом, яке щодня використовують тисячі людей для роботи, навчання та справ. 

Читайте також: До кінця липня по 20 гривень: коли і на скільки зросте вартість проїзду в маршрутках Києва

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.