1 вересня українські школи мають розпочати навчання у звичному форматі. Загального рішення про перехід на дистанційне навчання наразі немає. Проте напередодні нового навчального року перед батьками знову постає непросте питання: чи відпускати дітей до школи, якщо балістичні ракети можуть досягти цілі за лічені хвилини?

ZN.UA розбиралося, які ризики несуть обидва формати навчання та від чого насправді залежить безпека школярів.

В умовах регулярних атак вибір між очним і дистанційним навчанням уже не можна розглядати лише як питання якості освіти чи зручності для родини. Насамперед це вибір між двома форматами, кожен із яких має власні ризики.

Чому батьки побоюються очного навчання

Головний аргумент проти повернення дітей за парти — недостатній час для евакуації.

Навіть якщо у школі є укриття, його наявність сама по собі не гарантує, що всі учні встигнуть ним скористатися. У випадку балістичної атаки між сигналом тривоги та ударом може пройти лише кілька хвилин.

У одній зі столичних шкіл, за словами директорки закладу, щоб організовано перемістити всіх дітей до укриття у підвалі, потрібно щонайменше 3–4 хвилини. Такий розрахунок можливий за умови, що учні та працівники діють злагоджено й відповідно до заздалегідь визначеного плану.

Ще складнішою ситуація стає, якщо тривога застає дитину дорогою до школи. Тоді вона може опинитися на вулиці без можливості швидко дістатися до захисної споруди.

Додатковим фактором ризику є розташування навчального закладу. Якщо неподалік є потенційні цілі для обстрілів, батьки можуть сприймати перебування дитини в такій школі як додаткову небезпеку.

Чи справді вдома безпечніше

Водночас перехід на онлайн не вирішує проблему автоматично.

Якщо батьки працюють в офісі, дитина під час дистанційного уроку може залишатися вдома сама. При цьому далеко не кожен житловий будинок має укриття, до якого можна швидко дістатися.

Є й інша сторона питання. Через війну діти вже втратили частину звичного шкільного життя. Очне навчання дає їм можливість спілкуватися з однолітками, перебувати серед інших дітей та безпосередньо взаємодіяти з учителями.

Для батьків очний формат також означає можливість працювати, поки дитина перебуває у школі.

Тому твердження, що онлайн автоматично безпечніший, теж не зовсім коректне. Усе залежить від конкретних умов — від того, де перебуває дитина, чи є поруч укриття та чи може вона скористатися ним у разі небезпеки.

Ключове питання — що саме школа називає укриттям

Саме стан захисної інфраструктури значною мірою визначає, наскільки виправданим є очне навчання.

За даними міністра освіти і науки Андрія Бутенка, укриттями різного типу охоплено близько 80% школярів. Проте ці укриття не однакові. Десь є повноцінні бомбосховища, а десь — значно простіші приміщення.

Проблема полягає в тому, що після початку повномасштабної війни школам довелося пристосовувати різні приміщення для захисту дітей. Використовували підвали, цокольні приміщення та інші найпростіші укриття.

Водночас законодавство передбачає для учасників освітнього процесу використання захисних споруд цивільного захисту, зокрема протирадіаційних укриттів.

Отже, сама фраза «у школі є укриття» ще не дає відповіді на головне питання батьків — наскільки воно здатне захистити дитину та чи встигне вона туди потрапити.

Не всі укриття розташовані у школах

Додатковою проблемою є відстань.

МОН дозволило школам використовувати укриття, розташовані на відстані до 500 метрів від навчального закладу. Водночас ДСНС рекомендує значно меншу межу — до 100 метрів.

Для звичайної прогулянки така різниця може здаватися незначною. Для евакуації великої кількості дітей під час раптової атаки — це вже принципове питання.

Якщо учням потрібно залишити школу, вийти на вулицю та подолати значну відстань до укриття, зростає час, протягом якого вони залишаються вразливими.

Саме тому батькам, які обирають очне навчання, важливо знати не тільки про формальну наявність укриття, а й про його фактичне розташування.

Що буде із «захищеними просторами»

Для частини шкіл окремим рішенням став урядовий експеримент із використання захищених просторів. Його учасниками є громади із задовільним та помірним рівнем ризику.

Такі приміщення можуть бути, наприклад, коридорами, розташованими за двома стінами. Це не повноцінна заміна захисній споруді, але механізм дозволив школам продовжувати очне навчання там, де іншого рішення не було.

Термін дії експерименту спливає 31 серпня 2026 року.

Експерт з питань освіти Асоціації міст України Михайло Гончар зазначав, що громади досі не мають офіційного рішення щодо подальшої долі цього механізму. Якщо його не продовжать, захищені простори перестануть вважатися укриттями. Для шкіл, які не мають інших захисних споруд, це може означати необхідність переходу на дистанційне навчання.

Міністр освіти Андрій Бутенко заявив, що питання потребує вирішення.

Чому школи досі не забезпечені повноцінними укриттями

Один із головних аргументів на користь очного навчання полягає в тому, що держава та громади повинні забезпечити дітям належний захист. Проте темпи будівництва укриттів поки не дозволяють повністю закрити потребу.

За даними парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій, протягом 2023–2025 років плани щодо будівництва нових укриттів виконувалися не повністю.

Із 147 запланованих укриттів побудували 64. Частина об’єктів, які мали завершити у 2025 році, на початок 2026-го залишалася недобудованою: третина таких укриттів мала готовність менш як 60%. Ще на десяти об’єктах роботи взагалі не розпочиналися.

Є питання й до використання виділених коштів. У 2025 році на укриття було використано 68% передбаченого фінансування.

Серед причин затримок називали проблеми з управлінськими рішеннями, юридичні суперечки навколо тендерів, а також воєнні фактори. У прифронтових регіонах будівництво ускладнюють обстріли, відключення електроенергії та мобілізація працівників підрядних організацій.

Вартість укриттів зростає

Громади наголошують і на фінансовій стороні проблеми. Через подорожчання матеріалів, пального та інших складових раніше запланованого бюджету може виявитися недостатньо.

Так, голова Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що для будівництва укриттів у регіоні зараз не вистачає 900 млн грн.

Окремою проблемою залишаються можливі зловживання під час будівництва. Правоохоронці розслідували випадки можливого завищення вартості робіт і привласнення коштів.

У Чернівецькій області, за даними БЕБ, під час будівництва укриття для школярів могли привласнити 15 млн грн. Справу вже скерували до суду.

Розслідування щодо можливих порушень під час будівництва укриттів проводилися також у Дніпрі, Дніпропетровській, Миколаївській та Харківській областях.

Тобто проблема полягає не тільки у кількості грошей. На темпи створення захисної інфраструктури впливають і тривалість будівництва, організаційні проблеми, зростання цін та ефективність використання бюджетних коштів.

То який формат обрати — очний чи онлайн?

Однозначної відповіді немає.

Очне навчання дає дітям можливість повернутися до нормального шкільного життя, спілкуватися з однолітками та навчатися безпосередньо з учителями. Для батьків це також можливість працювати, поки діти перебувають у школі.

Але його безпека безпосередньо залежить від якості укриття, відстані до нього та того, скільки часу потрібно школі для евакуації.

Дистанційне навчання прибирає ризик перебування дитини у школі під час атаки, але не усуває загрозу повністю. Дитина може залишатися вдома сама, а відповідного укриття поблизу може не бути.

Тому питання варто ставити не як «що безпечніше для всіх дітей — школа чи дім», а як який формат безпечніший у конкретних умовах.

Якщо школа має належне укриття, до якого діти можуть швидко дістатися, ситуація одна. Якщо ж навчальний заклад користується тимчасовим рішенням або захисна споруда розташована далеко, ризики зовсім інші.

Перед 1 вересня універсального рішення немає

Україна входить у новий навчальний рік із необхідністю одночасно забезпечити дітям освіту, спілкування та безпеку.

Повернення до класів має переваги, але саме по собі не робить навчання безпечним. Дистанційний формат теж не є абсолютною гарантією захисту.

В умовах балістичних атак вирішальним стає не стільки сам формат навчання, скільки спроможність конкретного місця забезпечити дитині захист у перші хвилини після сигналу тривоги.

Тому вибір між очним і онлайн-навчанням для батьків фактично зводиться до оцінки реальних умов: яке укриття має школа, де воно розташоване, скільки часу потрібно для евакуації та що буде альтернативою, якщо наявне укриття не відповідає вимогам.

Саме від цих обставин залежить, чи буде повернення дітей за парти виправданим рішенням у конкретній школі та конкретному регіоні.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що 10 лютого у Києві частину дитячих садочків та шкіл тимчасово об’єднували через проблеми з опаленням. Діти з закладів, де тепло відсутнє, переводяться до інших садочків, щоб навчальний процес не зупинявся та умови залишалися комфортними.

Читайте також: У Києві не всі школи встигнуть відновити до 1 вересня: де діти навчатимуться дистанційно

Фото: Нова українська школа

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.