Експерт Михайло Шейтельман поділився своїми думками в своєму блозі стосовно ситуації, що склалася навколо ультиматуму Росії щодо НАТО. Він зізнається, що до початку війни був наївнішим щодо корупції в Європі та не уявляв, наскільки ситуація насправді серйозна. Шейтельман зазначає, що на той час вважав, що російському МЗС не вистачало здорового глузду, а Лавров може втратити роботу за такі ультимативні заяви, адже вони не мали під собою жодної основи.

Однак, як виявилося, ці заяви мали певний контекст, і Лавров дійсно обговорював свої вимоги з генсеком НАТО Столтенбергом. Він переконаний, що це обговорення не було випадковим — Столтенберг навіть нібито погодився на виведення військ Альянсу до кордонів 1997 року.

На думку експерта, ці мемуари були б простою белетристикою, якби Столтенберг не залишався активним політиком, адже він як голова Мюнхенської конференції з безпеки грає важливу роль у міжнародних відносинах. Шейтельман підкреслює, що цікаво, чи будуть країни НАТО задоволені, якщо людина, яка виявляла готовність вивести війська з Польщі та країн Балтії, продовжуватиме очолювати такі важливі платформи.

Додаючи до своїх роздумів, він зазначив, що заклики до створення нового формату НАТО, включаючи Україну, стають зрозумілішими, в контексті вищезазначеної ситуації.

Шейтельман також провів паралелі з мемуарами Вінстона Черчилля, який отримав Нобелівську премію не лише за свої записки, а за реальні досягнення в боротьбі з нацизмом. На його думку, нинішні мемуари Столтенберга заслуговують на «золоту малину» за їхні неадекватні вимоги та незрозумілість суті подій.