Конституція України – це не лише збірка статей і норм, які визначають правила функціонування держави. За тридцять років навколо Основного Закону сформувалося чимало цікавих історій, символів, рекордів та маловідомих фактів, про які знають далеко не всі українці.

Чому ухвалення Конституції називають «конституційною ніччю»? Який документ вважають одним із попередників сучасної Конституції України? Скільки годин народні депутати працювали без перерви, аби країна отримала свій Основний Закон? І які конституційні норми стали визначальними під час повномасштабної війни?

У фінальній частині спецпроєкту «Київщини 24/7», присвяченого 30-річчю Конституції України, ми зібрали десять найцікавіших фактів про головний закон держави, які допоможуть поглянути на нього не лише як на юридичний документ, а й як на важливу частину історії української державності.

Шлях до Конституції почався не 1996-го, а 1990-го

Якщо дивитися на документи, а не на святкові штампи, сучасна Конституція України починається не 28 червня 1996 року, а щонайменше 16 липня 1990-го. Саме Декларація про державний суверенітет України прямо зафіксувала, що вона є «основою для нової Конституції», а отже конституційний процес було запущено ще в надрах пізньої УРСР. Пізніше преамбула Конституції 1996 року вже прямо спиратиметься на Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, схвалений на референдумі 1 грудня 1991-го. Тобто Конституція стала не стартом незалежності, а її юридичним завершенням і закріпленням.

До 1996 року Україна жила з «тимчасовою конституцією»

Один із найменш відомих фактів полягає в тому, що перед ухваленням чинної Конституції Україна майже рік жила за Конституційним договором між Верховною Радою і Президентом України від 8 червня 1995 року. Сам договір мав довгу назву, але його суть була простою: тимчасово врегулювати організацію державної влади і місцевого самоврядування «на період до прийняття нової Конституції України». Коли ж Конституцію ухвалили, спеціальний закон про введення її в дію одночасно визнав такими, що втратили чинність, і Конституцію УРСР 1978 року, і сам Конституційний договір 1995-го. Це був місток між пострадянською правовою системою і вже повноцінною конституційною державою.

У передісторії є Бендери і Пилип Орлик

Українські офіційні інституції цілком справедливо нагадують: Конституція 1996 року постала не на порожньому місці. Одним із найважливіших попередників вважають «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького», підписані 1710 року Пилипом Орликом і кошовим отаманом Костем Гордієнком. Документскладався з преамбули та 16 розділів, обмежував владу гетьмана і розводив законодавчі, виконавчі та судові функції між різними інституціями. Саме тому його часто називають першою українською конституцією.

УНР мала свою Конституцію, але втратила її того ж дня

29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила Конституцію Української Народної Республіки – «Статут про державний устрій, права і вільності УНР». У самому тексті ясно сказано, що Україна є державою «суверенною, самостійною і ні від кого незалежною», а суверенне право належить народові України. Це був надзвичайно модерний для свого часу документ із розділами про права громадян, органи влади, суд і навіть про можливість тимчасового припинення громадянських свобод. Але УІНП прямо наголошує: документ не набув чинності через державний переворот Павла Скоропадського, який відбувся того ж дня.

«Конституційна ніч» закінчилася о 9:18 ранку

Головний рекорд Конституції України – не лише в її змісті, а й у способі народження. За офіційними довідковими матеріалами Верховної Ради, 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин Конституцію України було ухвалено після майже доби безперервної роботи парламенту. Один із головних учасників процесу, Михайло Сирота, згадував, що депутати зайшли до парламенту о 9-й ранку 27 червня, а сам він стояв на трибуні з 5-ї ранку й до 9:20 28 червня. Саме тому словосполучення «конституційна ніч» – не метафора для підручника, а цілком буквальний опис виснажливого політичного марафону.

У фіналі було не одне, а два «канонічні» голосування

Один із найцікавіших і водночас найменш відомих нюансів – у парламентських документах існують дві важливі цифри фінального голосування. Офіційний таймлайн пленарного засідання фіксує, що о 9:18 рішення «Про текст Конституції України – в цілому» було прийняте 321 голосом «за», а вже о 9:20 рішення «Про текст Конституції України – в третьому читанні» – 315 голосами. Водночас у довідкових матеріалах Верховної Ради найчастіше вказують саме 315 голосів як підсумкову цифру ухвалення Конституції.

Найважче було домовитися про мову, символи, Крим і землю

За спогадами Михайла Сироти, уранці 27 червня лишалися найскладніші вузли: державна мова, державна символіка, статус Автономної Республіки Крим і приватна власність на землю. Парламент виходив із кризи через складні пакетні компроміси. Сирота згадував, що статтю 20 про Герб, Прапор і Гімн голосували в’язкою з положеннями про Крим: якщо частина лівих не хотіла символіки, то частина правих не хотіла автономії, і лише такий вузол дозволив отримати 301 голос. Власне цей момент, за його словами, і став внутрішнім зламом: тоді він остаточно зрозумів, що Україна все-таки матиме свою Конституцію.

Конституція сама зробила 28 червня святом і залишила відкритий символічний сюжет

Мало яка конституція так прямо закріплює власне місце в національному календарі: стаття 161 встановила, що день її прийняття є державним святом – Днем Конституції України. Але в тому ж тексті захований і незавершений символічний сюжет: стаття 20 передбачає, що Великий Державний Герб України має бути встановлений окремим законом, який приймається щонайменше двома третинами від конституційного складу парламенту. Уже 3 вересня 1996 року Верховна Рада спеціально доручила уряду провести конкурс щодо Великого Герба і тексту Державного Гімну. Пізніше, у 2021 році, парламент лише прийняв профільний законопроєкт за основу; окремий завершальний закон, який би остаточно реалізував норму статті 20, у межах цього огляду в парламентській базі актів не встановлено.

Під час великої війни Конституція фактично стає «недоторканною»

Після 24 лютого 2022 року Конституція не скасувалася і не «відійшла в тінь» – навпаки, вона стала каркасом правового виживання держави. Частина друга статті 157 прямо забороняє змінювати Конституцію в умовах воєнного або надзвичайного стану, а стаття 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» окремо забороняє і зміну Конституції, і проведення президентських, парламентських та місцевих виборів. Водночас стаття 10 цього ж закону передбачає неприпустимість припинення повноважень Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, судів та інших ключових інституцій у період воєнного стану. Станом на 28 червня 2026 року воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 4 травня 2026 року на 90 діб, і саме через цю конституційно-правову рамку держава зберігає безперервність влади під час війни.

Навіть під час війни ядро прав людини не можна скасувати

Найсильніша риса української Конституції під час війни –вона дозволяє державі оборонятися, але не дає їй перетворитися на правову порожнечу. Стаття 64 каже, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, але тільки зі зазначенням строку дії, а низка прав узагалі не може бути обмежена: зокрема право на рівність, громадянство, життя, гідність, свободу й особисту недоторканність, право на звернення, житло, сімейні права, судовий захист, відшкодування шкоди, правничу допомогу, презумпцію невинуватості та право не свідчити проти себе. Закон про воєнний стан прямо відсилає до цього списку як до обов’язкової межі для будь-яких обмежень. Саме тому воєнний стан в Україні, принаймні за конституційною моделлю, не скасовує правопорядок, а лише тимчасово звужує окремі його елементи.

Тридцять років тому Конституція закріпила право українців жити у власній незалежній державі. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, її положення набули нового змісту, а цінності свободи, гідності та демократії стали не лише нормами права, а й щоденною реальністю, яку українці продовжують відстоювати. Історія Конституції триває, а її наступні сторінки вже пише сучасне покоління українців.

Читайте також:  «Україна здатна змінити майбутнє Європи»: Віолетта Дворнікова — про реформи, Конституцію та шлях до ЄС

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.