Ця фраза, що стала популярною завдяки Майклу Хопфу, відображає ідею, давність якої простягається аж до Ібн Хальдуна, нагадав у своєму пості у Фейсбук Валерій Пекар. 

Нині західна цивілізація перебуває на останній стадії цього історичного циклу.

Європейці, які були протягом останніх 500 (а той й 2500) років найбільш енергійними, кмітливими, брутальними, вдумливими, затятими, жорстокими, винахідливими, згуртованими, безстрашними, проникливими завойовниками, сенсотворцями, першовідкривачами, мандрівниками, винахідниками, вченими й митцями, врешті створивши нинішній світ в тому вигляді, в якому він існує, — ці європейці втрачають продуктивність, інноваційність та готовність захищати свій світ.

Американці, які створили найсильнішу державу планети й найбільш інноваційну економіку та перебудували під себе світовий порядок, — ці американці заходилися руйнувати власні державні інституції та світовий порядок, позбавлятися союзників і партнерів по всьому світу та відступати з усіх форпостів, відмовляючись від ролі, яка принесла їм гроші, славу й владу.

Вхід західної цивілізації до останньої частини історичного циклу робить нашестя варварів практично невідворотним.

Історія доводить, що сам по собі занепад чеснот не призводить до занепаду цивілізації. Потрібен ще один фактор: поширення технологій на варварські терени, що межують із цивілізацією. Лише тоді, коли варвари отримують доступ до цих технологій, вони здатні кинути виклик старим гегемонам.

Цей момент настав.

У момент, коли варвари на порозі, виявляється одна неприємна річ. Виявляється, що немає ніяких загальнолюдських цінностей, а є цінності тієї цивілізації, до якої ти належиш. І люди твоєї цивілізації обирають, чи їх захищати, чи опустити руки.

Україні потрібна Європа просто тому, що інакше Україна не встоїть. Тому ми є нині більшими європейцями (й більшими єврооптимістами), ніж значна частина європейців. Ми або разом вигрібемо, або разом потонемо.

Сьогодні Європа потенційно загрожена з трьох сторін — схід, південний схід, південь. Якби європейці мали стратегічне мислення, вони би терміново зайнялися убезпеченням себе принаймні зі сходу, де вже палає, щоб мати шанси потім дати собі раду з двома іншими викликами. Війну на два (і тим більше три) фронти Європа не витягне.

Колись Юваль Ной Гарарі самовпевнено написав, що людство подолало три найбільші лиха — епідемії, війни та голод, їх тепер ніколи не буде. Ковід та російське вторгнення спростували два, на черзі третє — настане день, коли мільйони голодних африканців відділятиме від європейських запасів їжі лише Середземне море, а наше зерно не зможе їх врятувати, бо Чорне море буде закрито.

Тут би мав бути якийсь глибокодумний висновок, але його нема.

Натомість скажу так, як чув у маршрутках: Якщо третя світова, краще жити в Україні, бо тут принаймні знають, що робити.

Моя мрія (скоріше за все, нереальна, але мріяти не заборониш), щоб Україна була як Іспанія у другій чверті ХХ сторіччя: у 1930-і в Іспанії було пекло, а решта насолоджувалися спокійним життям. Настали 1940-і, і пекло було по всій Європі, а в Іспанії було безхмарне небо. Можливо, це станеться з нами, коли почнеться, але нам для того треба ще чимало зробити…