Марко Мельник з Кривого Рогу після Революції Гідності у 2014 році пішов добровольцем на війну, служив у розвідці та медичній службі «Азову».

А після повернення з фронту у 2016 році заснував власний книговидавничий бізнес, який швидко став відомим як одне з провідних видавництв, що друкує патріотичну літературу.

Після 24 лютого 2022 року Марко знову пішов добровольцем на фронт. Нині служить у бригаді «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов» на посаді командира Хорунжої служби, але улюблену справу не залишив.

Про те, як вдається поєднувати службу в Національній гвардії та ветеранський бізнес і як змінилися читацькі смаки українців від 2022 року, він розповів в інтерв’ю АрміяInform.

— Хоч минуло вже 12 років, та чи пам’ятаєте, що мотивувало вас добровільно стати на захист України після Революції Гідності?

— Моє життя до АТО і Революції Гідності трохи нагадувало поневіряння по різних країнах у намаганнях дослідити і зрозуміти світ та заробити якийсь капітал для повноцінного дорослого життя. Була робота в різних місцях у Сполучених Штатах Америки і в Польщі.

А після початку подій на Майдані у 2013 році я повернувся в Україну і аж до перемоги Революції Гідності був на Майдані в Києві, тому що тоді вирішувалась доля України і всього нашого суспільства, відбувалися історичні події.

Після поранення на Майдані я трохи випав із суспільного життя — мав відновитись, повернувся у своє місто. Після заробітків я придбав собі житло в Жовтих Водах, де навчався, і організував там загін самооборони, тому що тоді цей регіон часто відвідувала російська агентура — закопували на цвинтарях зброю, їздили відкрито на російських номерах. Ми їм протидіяли, водночас контролюючи роботу тоді ще міліції, яка вагалася після окупації Криму, яку сторону обрати у випадку відкритого військового протистояння.

Після того, як почалася війна на сході України, перші добровольці поповнили лави новостворених добробатів. На схід поїхав мій друг Максим Пошедін, він загинув в Іловайську. Після цього не було сенсу залишатися вдома і продовжувати діяльність самооборони. Всі найцікавіші і найважливіші події відбувалися на сході України.

Почалася війна, тому ми з невеликим колом друзів вирішили долучитися до добровольчих батальйонів. Мені до цього відмовили в кількох підрозділах: батальйон «Донбас», новостворена Національна Гвардія. Тому через своїх друзів у батальйоні «Азов» ми домовились і приїхали втрьох з друзями на базу в Донецькій області.

Спочатку ми були в розвіддиверсійному підрозділі, а після того, як почався брак водіїв, оскільки багато хто їздив, не маючи навичок водіння, і багато наших підрозділів відчували гострий брак кваліфікованих кадрів на посадах водіїв, я став нести службу як водій реанімобіля медичної служби.

— Як власний бізнес, видавництво книг, допомогло повернутися в цивільне життя після участі в АТО?

З 2014-го по 2016-й я ніс службу, у 2016 році звільнився, оскільки наш підрозділ відвели від лінії зіткнення в Широкиному. Ну і, власне, постало питання, чим далі займатися: знову поневірятися по світу чи шукати своє застосування в іншому підрозділі.

Вирішив продовжити справу свого життя, оскільки ще з дитячих років у школі видавав шкільну газету, у студентстві — студентську газету, а під час служби в батальйоні «Азов» збирав матеріали та видавав уже полкову газету, коли батальйон став полком.

Тобто видавнича діяльність супроводжувала мене ще з дитинства. І 06.06.2016, у таку красиву дату, я зареєстрував перше в Україні ветеранське видавництво, яке фактично почало свою діяльність з 2014 року як редакція часопису батальйону «Азов».

На той момент уже назбиралися матеріали, і я відчував це як важливу місію — зафіксувати думки, події, світогляд і мотивацію своїх побратимів-добровольців, залишити їхній слід в історії, розказати їхні історії життя і бойових операцій, історію підрозділів, які тоді формувалися, з яких у подальшому виросли цілі армійські корпуси.

І я продовжив збирати матеріали для книжок. Перша серія книжок називалася «Азовські спогади». Я написав свою книжку спогадів для того, щоб показати побратимам, що це зовсім не складно.

На даний час уже близько 200 назв книжок побачило світ у першому ветеранському видавництві. Я працював під різними брендами. Спочатку ми з побратимами розвивали бренд «Орієнтир» — це був мій перший видавничий проєкт.

Мені допомагав Микола Кравченко з позивним «Крук»: організаційно надихав, давав контакти авторів, з якими я працював. Але фактично всі видавничі процеси замикалися на мені. Мені довелося опанувати верстку, редактуру, дизайн, додрукарську підготовку, поліграфічну справу, поширення, оформлення замовлень, роботу із сайтом, комунікацію з клієнтами, ведення соцмереж та інші процеси.

Це все було тоді на досить аматорському рівні. Але з часом я знайшов інвестицію у вигляді виплати за своє поранення, і за підтримки громадської організації «Цивільний корпус „Азов“» також знайшов працівників для видавництва, з якими ми почали працювати.

Микола Кравченко, як і раніше, допомагав організаційно і контактами. Ми з ним спілкувалися буквально про кожне видання, яке готували до друку. У такий спосіб я створив невеличкий колектив, який був достатньо продуктивний. І хоч це, як бізнес, тоді ще не працювало, бо це була глибоко збиткова історія, проте я відчував, що роблю важливу справу, виконую важливу місію. Тобто роблю те, до чого маю хист, об’єднавши навколо себе дуже класних людей.

З часом наш спектр тем розширився за рахунок історичної літератури, дитячої літератури, поезії, ідеології. Попит на нашу літературу різко зріс, і видавництво перетворилося із соціального та світоглядного проєкту на життєздатний бізнес. Цікаво, що держава на початку нашої діяльності відмовляла нам буцімто через екстремізм наших видань, але вже у 2017-2018 роках відбулися перші державні закупівлі нашої літератури для публічних державних бібліотек.

І ми відчули, що суспільству це потрібно.

А ще нам допомогло те, що в березні 2021 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль подарував Папі Римському одне з наших видань про Голодомор.

Ця тема для нас також дуже важлива: за 10 років ми видали понад 10 книжок про Голодомор. Ця подія відбилася в медіа і суттєво підвищила впізнаваність видавництва.

Отже, я повернувся в цивільне життя після АТО завдяки справі, яку вважаю справою свого життя, і справі, яку вважаю корисною для суспільства, оскільки бізнес має бути корисним суспільству загалом.

— Як змінилася ваша робота після початку широкомасштабного вторгнення? Чи змінилася тематика книг?

— З початком російського вторгнення видавництво повністю припинило свою діяльність і сконцентрувалося на волонтерських завданнях. Працівники видавництва або долучилися до воюючих підрозділів, які тоді обороняли Київщину, або стали активними волонтерами, тому видавничий процес зупинився повністю.

Уже наприкінці 2022 року ми зрозуміли, що цю справу не можна ховати, її необхідно продовжувати, тим більше у нас було чимало видавничих проєктів, які ми запустили до вторгнення. А оскільки ресурсів у видавництва не лишилося, бо всі ресурси пішли воювати, ми скористалися пропозицією Українського ветеранського фонду, який тоді тільки був створений, і виграли проєкт підтримки нашого бізнесу, завдяки чому надрукували велику кількість нових книжок під брендом «Створено захисниками» і довгий час продавали їх, створюючи кеш-флоу — пропозицію на попит, який відтоді тільки зростає.

Марко Мельник: Війна — це середовище, яке дає творчий поштовх

Після початку повномасштабного вторгнення тематика книг не змінилася, але ми більш чітко зрозуміли, що цікавить людей. Їх цікавить дуже різна література.

Ми розширили свою цільову аудиторію і тематику книжок з мемуарів, які ми видавали на початку до різнопланових історичних книжок, книжок про кулінарію, про військові операції різних часів. Ми продовжуємо видавати спогади добровольців, командирів про сучасну війну. Знайомимо людей з історичними постатями, які мало відомі в українському інформаційному просторі, такими, як Петро Болбочан, який відвоював Крим, визволив Харків, Полтаву у складі армії УНР; сучасними героями, такими, як знаний український буддист і легендарний розвідник Правого сектора Лісник, та багатьма іншими людьми, які дуже важливі в пантеоні українських героїв минулого і сучасної доби.

Нині, після початку повномасштабного вторгнення, коли люди в Україні і за кордоном відчули різкий брак елементів власного світогляду, вони почали цікавитися українською історією, українською ідентичністю, цікавитися новітньою українською історією, яку ми творимо просто зараз. Наша література стала ще більш актуальною, популярною і затребуваною. А ще колишній головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний читав наші книжки. Це зафіксували журналісти, що створило нам достатньо великий попит. Нині ми співпрацюємо з різними лідерами думок різних сфер українського життя. Нещодавно видали книжку «Футуристична кухня», передмову до якої написав відомий шеф-кухар Євген Клопотенко. До іншої нашої книжки, «Озброєна свідомість», написав передмову Кирило Буданов.

«Ковідна тисяча»… на потреби фронту

Ще з початку вторгнення ми працюємо з великою кількістю волонтерів. На початку вторгнення ми організували можливість переведення тисячі гривень, яку виплачувала держава за вакцинацію від ковіду, в донати на фонди «Повернись живим», «Армія SOS», «Госпітальєри».

Отже, наше видавництво допомогло цим фондам зібрати близько 500 тисяч доларів на початку вторгнення буквально за кілька тижнів, чим ми досі пишаємось.

Зв’язки збереглись, і зараз наші книжки часто є лотами у різних розіграшах на підтримку зборів воюючих підрозділів. Певна частина накладів наших книжок зарезервована для військових підрозділів як елемент підготовки особового складу. Зараз уже близько 400 підрозділів Сил оборони України використовують нашу літературу для підготовки своїх офіцерів і бійців.

— Як змінилася робота видавництва після того, як ви знову стали військовослужбовцем?

— Я вже рік служу у 20-й бригаді оперативного призначення «Любарт» першого корпусу Національної гвардії України «Азов». Ми оптимізували наш бізнес, відмовилися від офісу, звільнили працівників офісу, звільнили склад, перевезли всю нашу продукцію на склад фулфілменту Нової пошти. Зараз 100% працівників видавництва працюють дистанційно, у зручному для себе режимі.

Всі процеси від роботи з авторами і створення книжок до складування, логістики і обробки замовлень відбуваються за допомогою сервісів, які з’явилися в Україні нещодавно. Я продовжую брати участь у діяльності видавництва в обмеженому режимі, але, на щастя, у нас є головний редактор, який замкнув на собі всі процеси додрукарської підготовки, роботу з авторами і обробку матеріалів.

У нас є директор видавництва, яка взяла на себе виробничий процес та дистрибуцію. І у нас є верстальники, редактори, коректори, СММ-ники, люди, які проходять у видавництві стажування і допомагають нам на волонтерських засадах. Видавництво стало дуже продуктивним і теплим колективом, середовищем взаємопідтримки і роботи на суспільно важливу спільну справу, завдяки чому виконує свої функції і як бізнес, і як соціально корисна ініціатива.

Вважаю, що будь-який бізнес має виконувати корисну функцію для суспільства, тоді він є життєздатним. Ми пишаємося тим, що продовжуємо волонтерську діяльність, забезпечуємо підрозділи Сил оборони необхідною літературою практичного, історичного, ідеологічного характеру. І кількість книжок, які плануються до видання, тільки збільшується, по мірі акумулювання ресурсу нові книжки з’являються на світ.

Фото з архіву Марка Мельника