Навіть за наявності права власності виселення мешканців без альтернативного житла може бути непропорційним, якщо вони тривалий час фактично проживають у квартирі та мають із нею стійкий життєвий зв’язок, що захищається статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про це йдеться у справі №522/15146/22, яку Верховний Суд розглянув 17 квітня 2026 року.

Позивач наполягав, що квартира належить йому, а відповідачі — колишня родичка та її діти — перебувають у ній без законних підстав. Він також зазначав, що вони не зареєстровані, не оплачують комунальні послуги та фактично обмежують йому доступ до житла.

Власник і мешканці: як розгорівся спір про право на житло

Проте суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік відповідачів і відмовили у виселенні. Вони врахували, що люди проживають у квартирі тривалий час, іншого помешкання не мають, а їхнє виселення могло б порушити принцип пропорційності та втрутитися у право на повагу до житла.

Оскаржуючи рішення, представник власника наполягав, що суди неправильно застосували норми житлового законодавства та не врахували практику ЄСПЛ. На його думку, між сторонами не існувало сімейних зв’язків, а вселення відбулося поза межами правових підстав.

Натомість сторона відповідачів наголошувала, що їхнє проживання було тривалим і фактичним, а квартира фактично є єдиним місцем їхнього життя, що підпадає під захист статті 8 Конвенції.

Позиція Верховного Суду: ключовим є баланс інтересів

Верховний Суд у своїй позиції підкреслив, що виселення можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, а в окремих ситуаціях має супроводжуватися наданням альтернативного житла. При цьому ключовим критерієм є не формальне право власності, а оцінка пропорційності втручання у права людини.

Суд нагадав, що відповідно до практики ЄСПЛ будь-яке втручання у право на житло має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.

«Важливим елементом такого підходу є «справедливий баланс» між інтересами власника та особи, яка проживає у приміщенні».

Окремо зазначено, що тривале проживання формує захищений зв’язок із житлом і може прирівнюватися до «житла» у розумінні Конвенції. У такому випадку виселення без належного обґрунтування розглядається як надмірне втручання у приватне життя.

«Тривале проживання формує захищений зв’язок із житлом і може прирівнюватися до «житла» у розумінні Конвенції».

З огляду на це Верховний Суд погодився з попередніми рішеннями і визнав, що їхнє виселення було б непропорційним втручанням у право на житло.

У підсумку касаційну скаргу залишено без задоволення, а підхід судів нижчих інстанцій — без змін. Суд також фактично закріпив орієнтир: у подібних спорах вирішальним є не лише право власника, а й реальні життєві обставини осіб та баланс інтересів сторін.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що кімнати, які роками були рятівним варіантом для студентів, переселенців і молодих родин, стрімко виходять із категорії доступного житла. Попри спад інтересу, медіанні ціни зростають по всій країні, а в окремих містах доходять до 1,2 млн грн. Найдешевший сегмент нерухомості змінюється швидше, ніж очікував ринок.

Читайте також: Будинки під Києвом: від $35 тисяч до мільйона — хто і за що платить у 2026

Фото: Freepik

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.