Пряма мова:

Dana Iarova

Добре, друзі. Я довго мовчала. Просто спостерігала. Але зараз уже, мабуть, час говорити прямо.

Мене лякає навіть не відставка конкретної людини. Мене лякає те, що зараз майже ніхто не дивиться на систему. А під час війни руйнуються не прізвища. Руйнуються системи. І якщо система перестає працювати, наступним починає сипатися фронт.

Я не була адептом Федорова. Ніколи. Більше того, я багато разів говорила, що Міністерство оборони України — це не закупівельна агенція.

Це Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine, Командування Сил логістики ЗСУ/Logistics Forces Command, тил, міжнародні контракти, забезпечення армії, десятки напрямків, які працюють одночасно. Саме тому я говорила, що три місяці, як було у Шмигаля, чи навіть шість місяців, як було у Федорова, — це дуже мало, щоб повністю зрозуміти таку систему.

Так, найближчими днями я окремо покажу, що відбувається із забезпеченням харчування військових. Бо зараз я бачу рішення, наслідки яких, на моє переконання, дуже швидко відчує фронт.

Після звільнення Федоров заявив про конфлікт із начальником Генерального штабу. Вибачте, але я працювала в Міністерстві оборни з 2015 року. Я не пам’ятаю жодного міністра оборони, який би не конфліктував із військовими.

Так само не пам’ятаю жодного начальника Генерального штабу чи Головнокомандувача, який би не конфліктував із цивільним керівництвом. Це абсолютно нормальна історія для будь-якої великої системи. Питання не в тому, чи є конфлікти.

Питання в тому, чи люди здатні працювати попри ці конфлікти. Бо державники вирішують їх усередині системи. Політики виносять їх на публіку.

Тепер щодо Хмари. Я взагалі перестала розуміти логіку. Ще зовсім недавно вся країна аплодувала операції «Павутиння». Сьогодні ті самі люди пояснюють, що бойовий генерал не може очолити Міністерство оборони. У мене є лише одне питання — чи має він команду. Бо Міністерством оборони керує не одна людина. Ним керує команда. І це єдине, що мене сьогодні цікавить.

А тепер пішли далі. Виконувачем обов’язків голови Служба безпеки України призначають Поклада. І знову відкрию для багатьох страшну таємницю. Поклад багато років займався саме політичним напрямком роботи Служби безпеки України. Не військовим. Не бойовими операціями.

І що ми маємо на виході? У Міністерстві оборони — новий керівник, якому потрібен час, щоб повністю зануритися в систему. У Службі безпеки — виконувач обов’язків із зовсім іншим профілем роботи.

І в цей самий момент суспільство вже масово вимагає звільнення Сирського. І ось тут я хочу поставити питання. Люди, ви взагалі розумієте, що пропонуєте? Одночасно змінити керівництво Міністерства оборони. Одночасно змінити керівництво СБУ. Одночасно змінити Головнокомандувача. Три ключові інституції, які щодня керують війною.
Одразу. В один момент.

Ви справді думаєте, що війна візьме паузу? Що росія чемно зачекає, поки новий міністр увійде в курс справ, новий керівник СБУ перебудує систему, а новий Головнокомандувач прийме управління військами?

Війна так не працює. Ворог завжди б’є саме тоді, коли система втрачає керованість. Я за демократію. Я за право людей вимагати відповідальності. Але хороший хлопець — це не професія. Популярність — це не професія. Політичний рейтинг — це не професія.

Під час війни професія — це втримати систему так, щоб вона не розсипалася.

Бо якщо ми власними руками одночасно зламаємо три ключові інституції сектору безпеки й оборони, наступною ціною може стати вже не чиясь політична кар’єра.

Наступною ціною може стати держава.